By …принаймні, на перших доступних складностях 😉 DMC5 виправдала більшість очікувань відданих фанатів серії: нові рішення в ігроладі, кілька нових босів, кілька невеликих таємниць, майже бездоганна графіка та цілковита грабельність гри без мікротранзакцій, що для сучасної ігрової індустрії рідкість. Але найголовніше: з нами знову улюблені герої.
На продовження оригінальної серії прихильникам довелося чекати понад 10 років. Побоювань було чимало: мікротранзакції та як вони загрожуватимуть органічному проходженню гри (спойлер: ніяк, єй), чи є вдалою ідея з трьома протагоністами та чи буде в нас достатньо можливості пограти за Данте. На щастя, більшість побоювань не справдилися. Але про все по порядку.
Capcom традиційно створили гру з подіями, що розгортаються протягом однієї доби, з кількома вставками спогадів з інших днів. Сюжет доволі простий і великою мірою обертається навколо переживань персонажів. Основна лінія теж типова для серії: до Данте надходить замовлення від таємничого клієнта Ві (V) з оплатою наперед, до якого Ві підключає про всяк випадок і Неро. Перші спроби виконати роботу невдалі, тому герої шукають нові сили, щоб побороти зло з Підсвіту. А зло тим часом виростило собі велике дерево, з допомогою якого радісно п’є кров жителів міста. Зовсім випадково це те ж саме місто, в якому Данте та його брат-близнюк Верджил жили до вбивства їхньої матері. У загальній сюжетній лінії серії події DMC5 відбуваються за кілька років після DMC4.
Уже з перших кадрів гри виникає враження, що п’ята частина – любовний лист усім попереднім іграм серії. Естетичний стиль і сюжет відверто перегукуються з третьою грою, а багато персонажів, босів і зброя вже знайомі гравцям з інших частин. Дизайн персонажів у більшості випадків також залишився схожим на попередні версії.
З точки зору ігроладу, гра за Неро та Данте нагадують свою попередницю. Данте може вільно переключатися між чотирма стилями та всією зброєю у своєму арсеналі. Деякі види зброї вже знайомі гравцям, як-то меч Rebellion і пістолети Ebony й Ivory, з якими мисливець на демонів майже ніколи не розстається, деякі перегукуються зі зброєю інших частин, як-то трійчата нагайка King Cerberus. Але є й свіжі новинки. Зокрема, особливої уваги заслуговує Cavaliero – мотоцикл, який при бажанні можна розкласти на дві частини та лупашити ними всіх демонів навколо. Для мене бій з використанням цього мотоцикла став, безумовно, найяскравішою опцією всієї гри, від якої було нелегко відмовитися навіть у ситуаціях, де доцільнішим був би меч, тому що зносити все мотоциклом – це просто круто.
Цікавим також є Dr. Faust – капелюх, який дає гравцям змогу потестувати свої навички у зароблянні головної валюти гри – червоних сфер. Ним можна позначати демонів, і тоді кожен удар по маркованій цілі приноситиме більше сфер. Однак, якщо позначений демон б’є Данте, то мисливець втрачає сфери. Капелюх також дозволяє і стріляти червоними сферами у ворогів, але при вмілому використанні кількість здобутих сфер значно перевищує кількість витрачених. Як бонус, ви отримуєте блискучий модний шарф до комплекту.
Неро залишився зі своїми поетично названими мечем Red Queen і револьвером Blue Rose. Його базові механіки майже не змінилися, тільки тепер він не може перетворюватися на демона, а замість демонської руки в нього металеві аналоги. Гра за нього мене вразила найменше. На перший погляд, це просто спрощена версія Данте – менш мобільна та менш варіативна. Цікавості мали б додати його механічні руки, різні види яких мають різні властивості, але на “нормальній” складності – Devil Hunter – можна обійтися взагалі без них, і рука вам буде найкорисніша в якості служби доставки: демонів до вас, вас до демонів, а також вас від демонів.
Найбільшим новоденням у гру став Ві. Як й інші протагоністи, насправді, він платиновий блондин. На відміну від інших протагоністів, традиційною для серії зброєю він не володіє. Взагалі. Натомість у нього є три демонічні улюбленця: Грифон, Тінь і Нічне Жахіття (Griffon, Shadow, Nightmare). У кожного ручного демона свої атаки та здібності, а Ві залишається лише один фінальний удар, щоб добити майже мертвого ворога. Завдяки таким механікам гра за нього дуже не схожа на гру за інших героїв. Штучний інтелект, який допомагає керувати улюбленцями, також на диво розумний. Як казав сам директор гри, Ві – перший персонаж, якого розробники вигадали для DMC5, і також найскладніший з усього, що вони до цього робили.
Творці залишили і цікаві фішки, які були у попередніх іграх: секретні місії, невеликі платформові пазли, бонуси за неочевидними тріснутими стінами тощо. У грі досить багато маленьких таємниць, які легше випадково знайти, ніж про них здогадатися, хоча гравці попередніх частин на цьому фронті матимуть перевагу. Що потішило особисто мене, заради червоних сфер не потрібно більше трощити все на своєму шляху, що можна трощити, а лише деякі об’єкти. І, звісно ж, ваш стиль бою буде оцінений за шкалою від D до SSS.
У цілому, гра заточена на зручність новачків. Як і попередні частини, вона чудово працює і на клавіатурі, і на контролері. Режим Devil Hunter мені здався легшим, ніж у попередній частині, але для цієї серії це не настільки важливо, оскільки ігри орієнтовані на перепроходження на нових складностях. Кампанія також не надто довга й займає близько 15 годин. Додатково розробники ввели опцію “автокомбо”, яка може бути корисною гравцям, щоб звикнути до здібностей персонажів, але особисто я нею не користувалася.
Окремо варто відзначити чудову графіку. До дизайну й анімації розробники підійшли справді скрупульозно, моделі у грі мало чим відрізнялися по якості від моделей для кінематиків. Для створення персонажів студія зіскановувала найменші деталі на обличчях їхніх прототипів. Усі бойові рухи розраховані на те, що сама битва може у будь-який момент закінчитися, тому ваш персонаж завжди зупинятиметься у максимально стильній позі.
Однак, є й мінуси. Мені не надто сподобалося, що деякі боси повторювалися (не уточнюватиму, які саме, заради уникнення спойлерів). Навіть якщо це були круті боси, хотілося б усе ж більше новизни, особливо, на фоні нових “звичайних” демонів. Також варто відзначити дизайн Тріш. Нова версія для мене виглядає кроком назад від четвертої частини серії, хоча у Capcom була справді розкішна модель-прототип для її зовнішності. Як було вже зазначено вище, вся гра за Неро видалася трохи нуднішою у порівнянні з іншими двома протагоністами.
У будь-якому разі, DMC5 заслуговує на увагу як ветеранів серії, так і нових гравців. Можливо, без знання сюжету попередніх частин останні почуватимуться трохи розгублено, але з точки зору ігроладу зіграти в DMC5 цілком посильно і без попередньої гри в серію. Враховуючи рейтинги та відгуки про гру, схоже, що Capcom таки вдалося успішно відродити історію свого легендарного мисливця на демонів, а ми можемо лише сподіватися, що це не востаннє. “Джекпот”, як сказав сам Данте.
Мінімальні технічні вимоги:
Платформи: Windows 7, 8.1, 10 (64-bit), Xbox One, PS 4
Процесор: Intel® Core™ i5-4460, AMD FX™-6300
Оперативна пам’ять: 8Гб
Відеокарта: NVIDIA® GeForce® GTX 760 або AMD Radeon™ R7 260x з 2Гб відео-ОП
Місце на жорсткому диску: 35 Гб
Ігровимір! 