By Грі Dredge вдається сполучати в собі майже несполучувані речі: приємний, майже медитативний симулятор риболовлі із по-справжньому моторошним жахастиком, послідовно витриманим в стилі Говарда Лавкрафта. Ця відносно коротка гра має чим зацікавити, настрашити і змусити задуматися.
Події Dredge відбуваються приблизно у 1930-их роках, імовірно, десь у північній Атлантиці. Ви граєте за чолов’ягу, що не без проблем прибув до архіпелагу островів, на якому бракує рибалки. Отримавши в кредит старенький маленький катерок, гравець поринає у цю, на перший погляд, банальну роботу: знайти місце, де клює та чи інша риба, закинути вудку (зіграти у мінігру), повернутися у порт надвечір, продати виловлену рибу, виспатися – і на ранок знову те саме.
Але чомусь мер портового містечка наполягає, щоби ви не виходили у море вночі, і якось дуже плутано пояснює, що ж трапилося з попереднім рибалкою. Місцевий риботорговець має нездоровий інтерес до мутованих морепродуктів, а дивна мешканка маяка взагалі торочить якісь нісенітниці. Згодом гравець зустрічає загадкового колекціонера-самітника, який наймає нашого героя задля пошуків цілого набору давно втрачених речей. Нам (доволі очікувано) доведеться поподорожувати усіма закапелками архіпелагу.
Біля кожного з островів живуть свої види риб, медуз, крабів та інших створінь. До речі, мене потішило, що більшість жителів підводного світу – це реальні види, що існують в нашому світі. Гра не ставить за мету освіту гравця, але мимоволі зауважуєш, наскільки багаті і цікаві моря і океани: різнокольорові восьминоги, краби дивної форми (до останнього думав, що розробники вигадали краба-підкову, але ні, він існує!) та дрібні строкаті рибки – усі по-своєму гарні і так, трошки моторошні.
Кожна з п’яти зон архіпелагу має також і свої надприродні небезпеки, які суттєво впливають на те, як ви маневруватимете відповідною місцевістю. Скажімо, посеред покинутого курорту на півдні живе гігантський спрут, який змусить обпливати центральну водойму по краю, а болотяний острів часом блокуватиме певні водні переходи товстими ліанами. Ці умови змушуватимуть гравця бути обережним завжди – або ж принаймні допоки ви не вдосконалите свій човен крутими двигунами, лампами та іншими знаряддями, які дозволять працювати і рухатися швидше.
Просторові ігри та ігри розуму
Наповнення човна – це завжди трошки головоломка. Вам доведеться балансувати між обсягами вантажу та приладдя, а також вирішувати, чи ви сьогодні ставитимете пастку на крабів, чи половите дрібнішу рибу сіткою.
Вдосконалення човна, розробка та придбання нового обладнання, а також “читання книжок”, які дають невеликі, але постійні пасивні бонуси – це все має відчутний смисл у грі. На початках навіть додатковий слот під лампочку вже полегшує життя, а заміна двигуна відчувається як пристойне досягнення.
Звісно, як і в будь-якому економічному симуляторі, настає такий момент, коли проблеми з грошима вже немає, і це дещо знижує інтерес до гри. Однак, по-перше, у Dredge це стається нескоро – десь після 60-70% гри, і саме в цей час вам варто буде приділити більше уваги основному сюжету. А по-друге, ваш кораблик, навіть оснащений всіма можливими наворотами, не перетвориться на дредноут – чимало небезпек розфігачать вас на друзки, якщо не з одного удару, так з двох чи трьох. Тобто сильно нудьгувати не доведеться аж ніяк. Та і Dredge, як-то кажуть, не зловживає вашою гостинністю. Я пройшов її приблизно за 16 годин, а якщо не заморочуватися опціональними завданнями, то думаю, можна пропливти цей шлях і за 10.
Вночі архіпелаг огортає туман, разом з яким в голову заповзають дивні думки. Механіка божевілля в темну пору доби реалізована дуже атмосферно і навіть мальовничо, адже вона міняє світ навколо. Спершу вам ввижається, що копія вашого кораблика плаває десь неподалік у тумані, потім посеред води нізвідки з’являються скелі, яких (ви готові були б заприсягтися!) вдень ще не було, а невдовзі увесь світ вкривається червоними очима і по вас приходять потвори з глибин. Коротше кажучи, ночі в Dredge – це незабутній досвід. Проте, знову ж таки, маю наголосити, що на останньому-передостанньому рівнях прокачки ви зможете відносно легко ганяти вночі, навіть на далекі дистанції.
100%-вий Лавкрафт
З точки зору сюжету, як для гри такого компактного масштабу, Dredge написана дуже добре. Щоби розкрити головну інтригу, вам доведеться звертати увагу на уривки інформації, буквально розкидані по ігровому світу, ніхто вам не заштовхує “правильну відповідь” у горло. Але, з іншого боку, зрозуміти, що відбувається, і відкрити альтернативний фінал не так складно, як у багатьох сучасних великих іграх. Моральний вибір наприкінці є достатньо складним філософськи, щоби обмірковувати цю гру і після її завершення.
По дорозі ж до фіналу, ви познайомитеся з доволі очікуваними, але органічно представленими типажами: жителі занепалого китобійного містечка, навіжений фанатик-відлюдник, дослідниця рідкісних видів, останній пілот загиблої ескадрилії – у всіх них свої окремі оповідки, але присутність кожного та кожної з них у грі не здається штучно притягнутою за вуха.
Dredge – це дуже цілісна історія та дуже цілісна гра, сфокусована на своїй темі. І навіть деяка географічна рваність архіпелагу не ламає цей фокус.
Dredge – це напевно найбільш віддана своїм джерелам натхнення, найбільш лавкрафтіанська гра із усіх, які я бачив. Себто вона черпає ідеї Говарда Лавкрафта великою ложкою, але робить це слушно, НЕ “косметично”, без надмірних перегинів чи мішанини. Так, тут є уже дещо заїжджані елементи – божевілля, загадкові культи і морські потвори із щупальцями, – але це все дозовано, і воно НЕ йде впереміш із усіма іншими можливими страхіттями із лавкрафтіанських міфів. Ми не в пародійному дурдомі а-ля The Sinking City. У Dredge жахи криються під поверхнею правдоподібної і доволі спокійної реальності, і від того справді стає моторошно.
Окрім того, – і це справді рідкісний успіх для відеогри, – практично не відчувається лудо-наративний дисонанс (нема суперечності між сюжетом та ігроладом). Це особливо велика перемога враховуючи, що ігролад і сюжет здаються настільки різносторонньо направленими! Так, ваш катер з часом стає відчутно крутішим і його хочеться вдосконалювати далі, гроші хочеться заробляти, світ хочеться розвідувати в пошуках матеріалів і містичних артефактів, бо вони всі полегшують життя і складають чудову циклічну ігрову динаміку, яку просто приємно проживати знову і знову. Але всі ці вдосконалення і посилення не заперечують і майже не перешкоджають типовим смислам космічного жаху: ми нікчемні перед Всесвітом і силами, які ним керують, і не всі його таємниці нам варто знати, бо не до всього ми готові.
Для мене Dredge – це, без жодних жартів, претендент на гру року. Так, це невелика гра без епічних битв, 150-годинного відкритого світу, зіркових акторів чи графічних наворотів, але її авторам вдалося гідно представити ігровий світ, сповнений (але НЕ переповнений) цікавинками, сполучити приємну і веселеньку ігрову динаміку із драматичним та моторошним сюжетом, при цьому сюжет написати на основі дуже популярного нині джерела, але зробити це щиро і нетривіально. Просто браво!
Мінімальні технічні вимоги:
ОС: Windows 10
Процесор: Intel Core i3-2100; AMD Phenom II X4 965 або подібні
Оперативна пам’ять: 4 GB
Відеокарта: Nvidia 8800 GT 512MB; Radeon HD 6570 1GB
Місце на диску: 2 GB
Ігровимір! 