Don’t Starve святкує ювілей

Одній із моїх найулюбленіших ігор виповнилося 10 років. Мені в це одночасно не віриться і віриться. Бо я пам’ятаю її шлях так, наче це було вчора.

Заваріть собі чаю, дітки, і сідайте поруч. Тортик розповість вам, як усе починалося.

Я познайомився з Don’t Starve у рік її виходу, 2013-й. Нас зустрічала історія науковця на ім’я Вілсон, якого обмануло щось містичне, зігравши на самовпененості й жадобі до знань: 

Головний герой потрапив у химерний світ під назвою Константа, такий схожий на наш і одночасно такий не схожий. Світ, створений розумом підступного чаклуна з манією величі, що зв’язався з темними силами. 

На початку гри чаклун щоразу вітав нас особисто, іронізував, що ми не дуже добре виглядаємо й натякав, що варто би знайти щось поїсти до настання темряви. 

Так починалася наша пригода.

На той момент у Константі було лише два сезони, літо й зима, до того ж літо було порою благословенного спокою, а взимку по нас приходило найстрашніше чудовисько гри — величезний Циклоп-олень! Звісно, зараз таке згадується з лагідною посмішкою.

Донт Старв глибоко полюбився мені своїм ігроладом, графікою та атмосферою. Також, якщо ви раптом шукали людину, яка прибирала квартиру під її ігровий саундтрек  — ось він я, перед вами. Для цих занять можу порадити композиції Work To Be Done, Spring Cleaning, Summer Jobs та Cave Work.

З часом я почав розуміти, як багато кропіткої праці і рішень було сюди закладено. Для прикладу, розробники простою і ефективною візуальною мовою зображали нам різницю у могутності. Максвелл, а саме так звати підступного чаклуна, при першій зустрічі вивищувався своєю пропорційною фігурою над нашими персонажами з великою головою і карикатурно-маленьким тілом. Якщо ми долали його і скидали з трону повелителя Константи, після поразки Максвелл з’являвся у світі в такому ж стані, в якому раніше були ми:

Це наче як дрібничка. Але таких нюансів тут вистачає. Ви можете не зчитувати їх, так само як не зчитував я. Тому що я з насолодою занурювався у гру, адаптовувався до складнощів і розкривав місцеві секрети.

Уже наступного року розробники випустили доповнення Reign of Giants (“Правління велетнів”), у якому суттєво збагатили світ новими біомами, флорою та фауною:

Віднині й назавжди наш ігровий рік складався не з двох сезонів, а із чотирьох, в кожному з них у гості навідувався сезонний бос.

Дітки, а ви можете собі уявити, яким шоком стало те, що влітку на нашу базу почала прилітати Dragonfly? Це практично гарантовано означало для нас вогняне пекло, злість, страждання і у кінці-кінців прийняття того, що домівку доведеться перебудовувати після демонтажу обуглених кістяків споруд. 

На жаль, у мене не збереглися зображення моїх баз із того періоду, але загалом вони виглядали приблизно так:

Ми вибудовували собі фортеці з кам’яних стін, а входи і виходи вистилали пастками, сподіваючись, що це врятує нас від неприємностей. Лише з часом приходило розуміння, що в цій грі воно так не працює 🙂

Отже, розробники створили багатий, наповнений найрізноманітнішими істотами та предметами світ. Куди рухатися далі? Просто потихеньку додавати новий контент туди ж?

Ні. Цей шлях — шлях для слабаків, сказали у Klei Entertainment. І випустили доповнення Shipwrecked (“Кораблетроща”), де наші герої потрапляли на тропічні острови Константи:

Shipwrecked був і досі є моїм улюбленим доповненням серії. Це дивовижно, скільки праці було в нього вкладено. Розробники не просто зробили “той самий Don’t Starve, але в інших декораціях”. Звісно ж, деякі представники флори і фауни — змінені версії того, що ми вже бачили. Але ж скільки всього там нового!

Океан разом з островами як величезний майданчик для нашої діяльності, небачені сезони й сезонні небезпеки, нові закономірності й таємниці. На мою думку, Shipwrecked заслуговує називатися не просто “доповненням”, а ще однією грою в серії. Вона відчувається не так і грається не так, як світ, що ми знали до цього. 

Я досі маю серед збережених мій найдавніший острівний світ. День 441, тепла і затишна домівка. До речі, ось ця стіна із сірих кубиків — вона не з каменю. Це мішки з піском, що оберігають мою базу від затоплення в сезон Мусонів. Так, тут таке трапляється.

Дивакуваті на вигляд пташки в загоні ліворуч носять назву “Дой-дой” і є одними з найнабридливіших і одночасно із цим найсмішніших істот у франшизі. А ще з ними пов’язана загадка, яку, сподіваюся, ви розгадаєте власноруч.

Далі був 2016-й, рік великих рішень і великих змін. Це був рік Don’t Starve Together.

“Той, хто вміє, той робить, хто не вміє – той вчить інших”

Досі пам’ятаю, як гравці роками випрошували у Klei можливість запросити у свої світи друзів і пограти разом. А розроби впиралися і раз за разом відписували: “Робота над  багатокористувацьким режимом не ведеться. Зовсім не ведеться. Взагалі не ведеться. І в планах немає. І навіть теоретично ми таку можливість не розглядаємо!”.

Я не знаю, чому їх так парадоксально відвертало від ідеї, яка в результаті призвела до найбільшого розквіту франшизи. Та все ж, це сталося. Після бети, у тестуванні якої я, до речі, брав участь, Don’t Starve Together (DST) вийшла у світ.

Грати разом з друзями вперше було просто надзвичайно. І тут починається деяка особиста для мене історія. 

Розумієте, прірва у вміннях  між ветераном Don’t Starve, що прожив у своїх світах сотні днів, та новачком, який щойно зайшов у DST і помер у першу ніч від настання темряви, граючи за Віллоу і маючи в кишені запальничку 🙂 … Прірва була настільки масштабною, що мені хотілося її загладити. Я ж запрошував долучитися до мене друзів, що заходили у гру вперше в житті і нічого у ній не тямили.

І я почав писати для них порадники. Ці порадники стали основою для серії гайдів, як от про “4 сезони” і “готування у казані”, з якої почалося моє життя з Ігровиміром. Я перейнявся, доклав зусиль і зрозумів, що це те, що я хочу робити. Я вдячний Донт Старву за це розуміння.

Здавалося б, Klei Entertainment вистачало роботи з постійним балансуванням та покращенням DST. Але ці невгамовні люди напружилися і у 2017 році зробили дещо особливе.

“Не ридать, а добувати
Кращу долю в боротьбі”

Щорічна подія The Forge, або ж “Кузня” — прекрасний приклад використання наявних матеріалів і ресурсів для побудови чогось нового.

“Кузня” — це арена на шістьох (або менше) гравців, на якій вони б’ються проти хвиль ворогів як гладіатори в Колізеї. Ззовні — це Don’t Starve Together. Механічно — це на диво якісна рейдова пригода, яку більше очікуєш від розробників підземель World of Warcraft. 

Уже знайомі нам персонажі мають здібності природні й тематичні для себе, але зовсім інакші, ніж ті, до яких ми звикли у DST. Є набір ролей, які ми можемо відіграти. Різноманітні вороги, перемога над якими потребує якісної координації команди й тактичних рішень. “Кузня” — це було неочікувано, освіжаюче і несподівано якісно. Я мав друзів, що не любили виживання DST, але в “Кузню” ми ходили битися десятки разів.

Наступного року “Кузня” стала ще краща й цікавіша, а за якийсь час Klei дали нам можливість зіграти в неї не лише в листопаді, а коли завгодно. За що їм велика дяка.

Далі розроби не словом, а ділом показали нам, що одиночний Don’t Starve не забуто, і випустили Hamlet (“Селище”) — ще одне ґрунтовне переосмислення вже відомих нам світів та механік:

З урахуванням попередніх проєктів франшизи, над неповторністю “Селища” хочеться жартувати і вигадувати меми. Наприклад, такий:

Торт: Скільки різнобарвних світів ви можете втілити з одного концепту?

Klei Entertainment: Так.

Якщо серйозніше, наразі “Селище” усе ж є останнім великим доповнення до оригінального Don’t Starve. Після його виходу розроби повністю сконцентрувалися на Together. Вони випустили ще один цікавий івент, розгорнули дві великі сюжетні арки (про останню з них я для вас писав), радують нас приємними несподіванками, як от неочікувано вдалим кросовером з Terraria, притримуються плану щодо оновлення старих та введення нових  персонажів і загалом відверто стараються.

Попереду ще багато роботи

Можливо, упродовж статті я звучав як якийсь фанбой, але це не так. Я відверто поважаю студію Klei Entertainment, та мені подобається не все, що вони роблять зі своїм творінням.

У мене викликає подив і неприйняття те, наскільки пустим, просто безмежно пустим і безглуздим відчувається море у DST. Я не можу повірити, що оце втілили ті ж самі люди, які зробили океан у Shipwrecked настільки насиченим, живим і важливим. Наразі значний шматок наших ігрових світів і близько не розкрив свій можливий потенціал. 

Я не можу зрозуміти, як та ж команда, що вигадала вже майже три десятки унікальних і цікавих босів для DST, Shipwrecked та Hamlet, могла випустити у світ Короля Краба. Я персонально ненавиджу Короля Краба. Комбінація з примітивності механік цього боса, складності перемоги над ним та той факт, що його необхідно вбивати, бо він, бачте, затуляє своїм кам’яним гузном проходження сюжетної арки, не перестає мене вражати.

Та як би там не було, з усіма своїми позитивними і негативними сторонами Don’t Starve багато у чому сформувала мої смаки у жанрі survival. Потім були The Long Dark і Terrraria, але почалося все з неї.

Святкування ювілею

До такої події Klei добряче постаралися.

По-перше, вони викотили оновлення для оригінального Don’t Starve. Там купа приємних і важливих змін, як у внутрішньоігровому балансі, так і загальні покращення якості ігроладу. Список правок, особливо з фіксами багів, тягнеться сторінок на 10.

По-друге, вийшло оновлення контенту для Don’t Starve Together з хвилюючими тріщинами-порталами з Місяця. З тріщин лізе якась нечисть і псує нам світ, але за боротьбу з нею чекає винагорода.

По-третє, “хоч ми й не можемо надрукувати і розіслати вам 25 мільйонів постерів, ми зробили для вас високоякісний постер із нашими автографами, тож роздрукуйте його самі”.

Це тепло, Klei. Дякую.

Подібний постер, але горизонтальний, доступний усім охочим зайти в DST і отримати його та використати як екран завантаження. Разом зі ще однією приємною нагородою, яку ви можете отримати, зайшовши в гру.

До речі, щодо того, щоби “зайти в гру”.

День народження — привід для святкового розпродажу:

Двадцять дві гривні за Don’t Starve Together з усім його контентом, з Кузнею та іншими подіями, із сотнями найрізноманітніших модів від майстрів спільноти, включно з, наприклад, модом, до якого в мене вже давно сверблять руки, бо він дає змогу грати у Shipwrecked з друзями… Так от, двадцять дві гривні — це задарма. Просто візьміть його.

Не обійшлося без традиційних “Клей-балів”, валюти особливої Klei-сторінки, на якій гравці можуть отримати різноманітні ігрові предмети.

Якщо ви там ще не зареєструвалися — зробіть це.  Це не складно і воно корисно. У зв’язку з ювілеєм на вас чекає посилання з десятьма тисячами Клей-балів.

Також, якщо ви пропустили попередні роздачі, у мене є для вас ще: одне, друге, третє і четверте.

Звісно, як і під час кожного великого оновлення, започатковується новий Twitch-дроп, що випаде вам за перегляд DST на Твічі серед визнаних стрімерів, якщо правильно підв’яжете до Твіча свій Steam-аккаунт.

А на охочих отримати ще й щось матеріальне чекає новий мерч: 

Завершення

У своєму зверненні Klei написали про 25 мільйонів проданих за весь час копій, що вражає. Ця кількість гравців, яку можна порівняти з населенням не найменшої європейської країни, сформувала спільноту з таким рівнем тепла і дружнього ставлення одне до одного, який мало де можна зустріти. Тут сміються над незлими мемами й засинають під звуки вогнища, що стало рідним. Того самого вогнища, що береже від смертельної темряви й холоду:

Тут радіють разом і так само разом сумують, як от коли проводжали в останню путь мого наставника з виживання Helicalpuma.

Це Don’t Starve. Тут добре. Тут уже десять років, як добре.