Arcane: найкраще кіно за мотивами гри

Коментарів немає

Попереджу одразу, що я не грав у League of Legends (LoL). Я знаю, що це одна з найпопулярніших ігор у світі, але MOBA – це відверто не мій жанр. Тому перегляд Arcane для мене був ще й своєрідним експериментом про те, чи зможе серіал, знятий по відеогрі, бути цікавим (чи бодай зрозумілим) для людини, яка в цю гру не грала і грати не збирається.

Звичайно, перегляду передував мій великий скепсис, адже фільми за іграми (та й ігри за фільмами) виходять здебільшого доволі посередніми чи суперечливими. Якщо ти грав, тобі не подобається, як режисери і сценаристи переінакшують чи взагалі упускають усе те, що було дійсно важливим у грі. Якщо ти НЕ грав, тобі зазвичай нема діла до цих подій і персонажів.

Проте Arcane перевершив усі мої можливі очікування і сподівання. Рейтинг 9,2 на IMDb просто так нізвідки не береться. Це однозначно найкращий серіал 2021 року і він негайно стає у топ-трійку серіалів, які я бачив за все своє життя.

Революція: політична та технологічна

Це серіал, який насправді є багатосерійним фільмом.

Це мультик, який насправді є мальованим та анімованим романом.

Arcane однозначно можна (і варто) дивитися тим, хто взагалі навіть не чув про LoL. Але проведу короткий екскурс для тих, хто навіть іще менше в курсі, аніж я. Arcane розповідає історію двох міст-супутників, артистократичного технологічно розвиненого міста Пілтовер (Piltover) та бандитського депресивного значною мірою підземного міста Зон (Zaun). Міста ніби окремі і разюче відмінні одне від одного, хоча Зон підпорядковується значно багатшому Пілтоверу і періодично бунтує проти нього.

Джейс – ідеалізований капіталіст-винахідник та справжній капітан промисловості

З одного боку, ми бачимо, як Пілтовер переживає технологічно-магічний прорив. З іншого – як один з олігархів Зону намагається добитися повноцінної незалежності від верхнього міста. Серіал показує на тлі цих великих змін, як десяток різних людей з різних боків барикад і різних соціальних прошарків поступово перетворюються на знакових героїв, яких ми бачимо в LoL. Так, виходить, що хто грав, для того серіал переповнений спойлерами, але Arcane – це один з тих творів, які варто подивитися навіть якщо ти точно знаєш чим все закінчиться.

Щире співпереживання

Напевно, найсильніша сторона Arcane – в тому, як глибоко і цікаво представлені усі головні і другорядні персонажі. Беззаперечно, у центрі сюжету – взаємодія двох сестер, двох найулюбленіших чемпіонок LoL, Джинкс (Jinx) та Вай (Vi). Однак решта героїв мають свій, часом навіть цікавіший порядок денний і не набагато менше екранного часу.

Сілко – шикарний, цинічний і водночас ідейний до кісток. Його точно слід розтягнути на цитати. Ось хоча б один приклад: “Ми прийшли зо світу, в якому ніколи нічого не вистачало – ось тому ми боремося”.

Хоч серіал і доволі прозоро майже одразу вказує нам, хто тут головний антагоніст, але навіть йому я щиро співпереживав. Чому? Бо (і це справді неочікувано в серіалі, базованому на кіберспортивній грі) правда життя тут показана в усій багатогранності напівтонів. Більшість героїв тут є продуктами конфліктів із глибоким і складним корінням. Деякі їхні злі учинки продиктовані необхідністю чи невдалим збігом обставин, в якому важко винити когось конкретного. І протагоністи, і антагоністи у чомусь поводяться по-мудацьки, але у кожного і кожної із них є обґрунтування їхнім учинкам, і тому їх усіх можна по-своєму зрозуміти. Іноді складається враження, що головними героями є якщо не всі, то більшість тих, кого нам показують.

Ті, хто грав у LoL, побачать багато знайомих облич

Так само майстерного балансу дотримують автори серіалу і коли йдеться про протиставлення ідей чи міст. Зон є занедбаним і пригнобленим з боку снобливих невігласів, що правлять верхнім містом, але більшість людей Зону, замість об’єднання задля тієї ж таки незалежності і побудови кращого суспільства, стають дрібними бандитами чи працюють на більших бандитів. Корупція – це погано, але, по факту, ми бачимо, що довгий час корупція запобігала масштабному кровопролиттю між двома містами. Прогрес, хоч і показаний як велике благо і рішення багатьох проблем, несе багато небезпек і побічних ефектів.

Зірка цього божевільного шоу

Джинкс, яка є чи не найбільш популярним персонажем для косплею з LoL, проходить, напевно, найбільш драматичне перетворення серед усіх героїв Arcane. Як і її старша сестра, вона діє здебільшого не заради чи проти якоїсь ідеї, а задля власного виживання і самоствердження.

Джинкс – трагічна антигероїня, чимсь подібна до Голума. Вона чує голоси у голові, сперечається із ними і в процесі суперечок іноді виходить на психопатичні, а іноді – на цілком людські і конструктивні рішення. Втім, якими б не були її мотивації, наслідки її дій зазвичай руйнівні.

Звичайно, найчастіше Джинкс порівнюють із Джокером із всесвіту DC. Я би тут уточнив, що найдоречніше її порівнювати з Джокером саме у виконанні Хоакіна Фенікса. Як і він, Джинкс божеволіє не від фантастичних мутагенів, а просто від того, як трагічно невдало складається її життя. Тільки якщо персонаж Фенікса страждав від безвиході і мільйона маленьких щоденних трагедій, що ними його так щедро завалювала доля, то причиною неадекватності Джинкс є значною мірою її власні невдалі рішення чи необачні вчинки. І ось це справді щиро боляче, бо як можна пояснити собі, що ти сам є своїм найгіршим ворогом? Що ти сам винен у всьому тому пеклі, що відбувається?

Важливі дрібниці

Окремої (і вельми великої) відзнаки вартий саундтрек до Arcane. І я говорю не лише про енергійну композицію “Enemy” від Imagine Dragons, що грає на заставці, але і про пісню Woodkid’а “Guns for Hire” та феноменальний фінальний трек “What could have been” Стінга, де йому акомпонує Рей Чень. Може, цей запис і не перевершить знамениту “Shape of my heart”, але він увібрав у себе все найкраще від більш сумних і пафосніших Стінгових творів. Решта пісень у саундтреку також підібрані просто ідеально під настрої відповідних серій. Але це один з тих альбомів, які цілком можна ще довго слухати і після перегляду.

Образ Рея Ченя ненадовго з’являється у мультфільмі, де він грає на стимпанковій скрипці

Можливо, дрібниця, але я приємно вражений компоновкою сюжету. Arcane поділено на три акти, кожен по три серії. Більшість серій, особливо на початку, завершені логічно, що надає їм ваги, робить їх відносно самостійними творами. Так, тобі хочеться дізнатися, що буде далі, але серія не обрубується інтригою на півслові просто заради того, щоби ти одразу ввімкнув наступну. Отже, твій інтерес не підігрітий маніпуляцією, а повноцінний і щирий. Це викликає повагу до авторів, бо є повагою до глядача. Arcane можна дивитися і “запоєм” увесь одразу, і по одній серії через день, і по одному акту за вечір. Він від того не стає гіршим.

Вай поводить себе, як бИчка

З недоліків Arcane єдине, що мені впало в око – це спішність окремих подій. Ніби автори намагалися вписатися в хронометраж і тому вирішили урізати пару-трійку діалогів до самісінької суті. Але це майже не заважає зануренню у такий живий і глибокий світ гри/серіалу.

Що далі?

Перший сезон залишає багато недосказаного і уже відомо, що наступний має вийти 2023 року. Я сповнений пересторог, оскільки повторити чи, тим паче, перевершити поставлену першим сезоном планку буде дуже непросто. Хочеться вірити, що Netflix і Riot Games продумували подальші арки оповіді наперед і готові витрачати на них ресурси. Всесвіт LoL за 12 з гаком років існування виріс чималенький, тож окрім двох міст-ворогів/побратимів, є ще безліч напрямів, куди може попрямувати сіквел.

Побачимося у 2023-му…

Проте не серіалами єдними (зрештою, у нас тут сайт про ігри). Напевно, Riot Games, нарешті, зрозуміли, що MOBA – жанр не для всіх, а матеріалу у них забагато, щоби обмежитися суто кіберспортивними продуктами. І ось нещодавно вийшла гра Ruined King: A League of Legends Story, а невдовзі має вийти CONV/RGENCE: A League of Legends Story. Обидві – у всесвіті LoL. Для розробки обох ігор Riot Games найняли інші, дрібніші студії і кожна з ігор виконана у своєму специфічному візуальному стилі, відмінному від стилю серіалу.

Ruined King – це покрокова тактична рольовка про подорож піратськими островами. Тут не буде жодного персонажа з першого сезону, розкривається інша частина світу та інші герої. Поки я особистого враження не маю, але відгуки на Steam коливаються в районі 88% схвальних, що в перекладі на людську мову означає “гра щонайменше якісно зроблена і їй точно варто дати шанс”.

Ruined King стилістично дуже нагадує Battle Chasers: Nightwar – бо її робили ті ж люди, Airship Syndicate

CONV/RGENCE натомість обіцяє бути двовимірною мальованою метроідванією. Головним героєм у ній виступить хоробрий Екко, який в Arcane належить радше до другорядних героїв. На скріншотах ми бачимо типові краєвиди міста Зон з його притонами і підземними переходами.

Розробники CONV/RGENCE, студія Double Stallion Games, у минулому відзначилася непоганою грою про мордобій. І вони також тут копіюють свій стиль із попередньої роботи

Отже, кому Arcane сподобається настільки ж, наскільки мені, ви матимете, у що пограти, поки ми чекаємо на другий сезон, навіть якщо не готові пірнати у оригінальну LoL.

Але Arcane унікальний саме тим, що я можу його спокійно радити навіть людям, далеким від ігор взагалі. Він повний енергії, крутості, краси, інтриг, жалю, гніву, відчаю і стилю. Це не просто межа між іграми та кіно, це межа між розвагами та мистецтвом.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s