HUMANKIND: загублені стратегічні можливості

2 коментарів

Грі HUMANKIND, або ж “Людству”, пророкували долю королеви покрокових стратегій, яка змістить уже легендарну “Civilization” з її трону жанру. Amplitude Studios обіцяли нам досі небачене різноманіття культур, можливість створити унікальну націю та повести за собою історію. Випуск гри також кілька разів переносили, і ось у серпні вона нарешті з’явилася в доступі. Але, на жаль, обіцянки розробників багато в чому себе не виправдали.

Для початку, заява-дизклеймер: Архімаг, тобто я, про “Цивілізацію” маю лише загальне уявлення, тому порівняльного аналізу, наскільки вони схожі, в цій статті не буде, окрім кількох коротких посилань. Натомість я опишу враження від гри людини, яка грала у кілька покрокових стратегій, досить багато у стратегії реального часу та захоплюється різними культурами та традиціями. Значна увага тут приділена також доступності гри для нових гравців і неігроладним аспектам, як графіка та оптимізація. Отже, розпочнімо.

Про “Людство” у цілому

Як уже говорилося, HUMANKIND (саме так, її пишуть КАПСОМ) – покрокова стратегія. Стандартна гра пропонує гравцю стати володарем світу до кінця гри, позмагавшись за цей титул з кількома іншими імперіями. Володарем світу вас зробить найбільший показник слави у кінці гри. Ви починаєте в неолітичному періоді з одним племенем мисливців-збирачів, розвідуєте територію, віднаходите ресурси та засновуєте перші поселення. Накопичені знання та їжа допомагають вашій народності рости та розвиватися, і з часом ви переходите у древній період.

Саме на цьому етапі з’являються більшість механік, які будуть з вами упродовж наступних шести історичних періодів. Ви вже можете обрати вашу першу культуру, яка визначить естетику вашої цивілізації на цей період, особливі будівлі та бойові одиниці, та надасть свої бонуси до розвитку. Від обраної культури також залежить, як до вас ставитимуться ваші сусіди при першій зустрічі. Ще ви можете починати будувати міста, займатися торгівлею, асимільовувати незалежні народності та, звісно, починати перші війни. Науковий прогрес, релігія, гроші, індустрія й інші аспекти осілої цивілізації теж з’являються у древньому періоді та залишаються з вами до кінця гри.

В античні часи я грала ассирійцями, до класицизму перейшла вже персами, а після них стала венеціанцями. Але Вавилон залишався моєю столицею впродовж усієї гри

Щоб перейти у наступний період, потрібно назбирати певну кількість “зірочок” – досягнень “ери”. Це можуть бути завоювання, розбудова міст, аграрні здобутки, відкриття чудес світу, наукові відкриття та нові винаходи тощо. Коли ви здобудете сім таких досягнень, ви зможете перейти у наступний історичний період, який відкриє нові можливості. Ви також можете обрати нову культуру при кожному переході або ж залишатися зі своєю.

Стандартна гра може закінчитися кількома способами. Можна просто пережити 300 ходів, можна завоювати всі інші імперії, можна досягти кінця наукового розвитку або ж першими висадитися на Марс, можна зробити всіх своїми васалами або ж здобути всі можливі досягнення людства у сімох категоріях останньої ери. Про наближення кінця гра сповістить вас близько 240ого ходу. Тож далі ми поговоримо про те, що заважає гравцям повноцінно розвинути свою версію людства.

Стати найкрутішою за 300 ходів я таки встигла. А от задавити всіх безмежним авторитетом уже ні

Це… все… дуже… поооо-віііііль-нооооо

Основна проблема гри, як на мій смак – вона жахливо повільна. І під “жахливо” я маю на увазі ЖАХЛИВО повільна. Покрокові стратегії не відзначаються особливим екшеном (на те вони “покрокові” та “стратегії”), але в HUMANKIND багато механік спрямовані на затягування процесу. Зокрема, як і в “Цивілізації”, будівлі та бойові одиниці продукуються у спільній черзі, то ж або ви будуєте ферму, або ви робите кінноту. При цьому потренувати якийсь загін умовних пікінерів по часу може займати стільки ж, скільки звести умовний театр. Та й у цілому будувати щось у цій грі займає досить багато часу, особливо, якщо це нові будівлі поточного історичного періоду. Вони корисні й мали б давати особливі бонуси вашій культурі, але деколи складається враження, що легше перейти вже в наступну еру, ніж щось добудувати в цій.

Кількість доступних міст у вас також обмежена, що прямо впливає на швидкість будівництва великих проєктів, які будують усім королівством. За кожне наступне ви повинні платити показником “впливу”. Якщо міст стає надто багато, ваш вплив починає зменшуватися. Чим це виправдано і як на це вплинути, я за всю історію своєї імперії так і не зрозуміла. Хіба що за допомогою прямих бонусів певних культур на збільшену кількість міст.

Я обрала персів саме тому, що в них є можливість будувати додаткові 2 міста. А от палаци сатрапів усюди поставити мені так і не вдалося

Таке ж сповільнення є і в науці: за раз ви можете працювати лише над одним науковим відкриттям (хоча окремих дерев розвитку чотири). Окремою темою є війна, яку неможливо закінчити за один раз. У якийсь момент ваш супротивник вам просто здається, і у вас немає опції продовжити боротьбу. Після чого потрібно певний час збирати нову “військову підтримку” та розпочинати все з початку… А потім ваш супротивник знову здасться.

Моя війна з єгиптяно-мая тривала 5 періодів, і навіть з одним містом ці зарази примудритися кудись переселитися і заснувати нове

Тут була дипломатія. Чи ні?

Дипломатія мала б бути одним з вагомих чинників розвитку імперії. Різні культури мають різні цінності та схильності, і це є стартовою точкою стосунків їхніх держав. Далі все мало б залежати від гравця. Але на практиці у вас є два дипломатичні інструменти: торгівля та претензії. Торгівля сприяє “покращенню” стосунків, і завдяки цьому ви можете укладати нові договори з сусідами, які мали б приносити якісь бонуси. Претензії/запити виникають, коли ваші сусіди роблять щось для вас образливе (або навпаки): асимілюють місто під вашим впливом, конвертують ваших громадян у свою релігію або навіть просто розширюються на вільній території під вашими кордонами. Логіки в багатьох цих моментах небагато.

Мої чудові друзі мікено-монголи. Потім вони почали мене боятися, але ми не встигли повоювати, бо закінчилася гра. Як бачите, варіантів наших договорів було небагато

Торгівля дуже обмежена, і якщо ви викупили права на всі доступні ресурси своїх сусідів, більше ніяк позитивно ви на них не вплинете. На якомусь етапі я обрала венеціанців просто тому, що вони могли інвестувати у своїх союзників і це було хоч якимось інструментом впливу.

Механізму вирішення претензій як такого також не існує. У мене була ситуація, коли при першій же відмові на запит мої союзники почали зі мною війну, хоча до цього в нас були чудові стосунки. А була ситуація, коли мої союзники перейшли в нову культуру та стали різко антагоністичними. Тому все зводиться до того, що з ким ви б не дружили, колись вам доведеться воювати.

Усі дороги ведуть вперед

Ні-ні, грати за римлян тут також можна, якщо ви хочете до Риму, але насправді за кого грати не особливо і важливо. Можливість мультикультурності була великою маркетинговою фішкою HUMANKIND. На практиці ви просто обираєте культуру, чиї бонуси вам потрібні на цей момент, і з часом стираються всі сліди ваших попередніх виборів. Залишаться хіба якісь монументи минулих епох. В індустріальній ері від моїх ассирійців залишилися лише висячі сади Семіраміди та вавилонський політеїзм. Ніякого впливу на майбутнє культури з минулих ер просто не мають. Навіть релігії не особливо мають вплив, бо ви можете самі обирати, які постулати практикуватимете.

Індійці-вавилонські політеїсти в наші часи. На це весело дивитися, але це і вся користь релігії

Така ж ситуація і в науці. У всіх культур одне й те ж дерево наукового прогресу, і, звісно, можна ігнорувати якісь його гілки, але навіщо? Гра також замахнулася на можливість формування різних суспільних норм і політичних режимів (авторитаризм – лібералізм, колективізм – індивідуалізм, традиції – прогрес тощо), але якоїсь практичної користі в цьому немає. Вам дають короткострокові бонуси за певні рішення, і далі ви можете просто тішити себе, що у вас прогресивні колективісти або авторитарні індивідуалісти. Окремо варто зазначити, що самі варіанти рішень у грі, які на це впливають, деколи дуже дивні. Лишається враження, що автори трохи пограли у Crusader Kings, але не до кінця.

Піраміди я просто забрала в єгиптян. Вони й так уже були мая

Інструкція не в комплекті

“Якщо нічого не допомагає, прочитайте інструкцію”. У HUMANKIND, на жаль, з цим не склалося. У грі є формальний туторіал, але він не покриває дуже багатьох речей. Дуже багато часу йшло на те, щоб знайти щось в інтерфейсі та здогадатися, що ось, це воно. Дуже багато показників інтерфейсу далі залишилися загадкою. Пізніше це виливалося у вже ігроладні проблеми, яким досить складно знайти пояснення. Скажімо, у мене були моменти, коли в місті зменшувалося населення через голод, хоча приріст їжі був позитивний. Або ж об’єднання двох квітучих міст з пристойним приростом раптово давало місто у повному мінусі. Чи це недопрацювання, чи за цим стоїть якась невідома механіка, дізнатися не вдалося.

Моїм особистим болем був тактичний бій, пояснення до якого було дуууууже стислим. Звісно, можна посилатися на мою особисту відсутність досвіду з тією ж “Цивілізацією”, але це не повинно виправдовувати сподівання гри на те, що в неї бавитимуться лише досвідчені гравці.

Взагалі, технічно гра також досить погано оптимізована. Вона займатиме досить багато ресурсів вашого процесора, але при цьому назвати її дуже красивою чи мегаінновативною якось не вийде. Волосся мого аватару було схоже на вибух макаронної фабрики у низькій полігональності, і, повірте, вони там такі всі.

Я б могла грішити на відеокарту, але, погодьтеся, все на картинці, окрім аватара, виглядає чудово

Як ви вже здогадалися, “Людство” мене не вразило. У грі немає відчуття, що рішення дають якусь варіативність розвитку, окрім, можливо, дуже специфічних поєднань культур для конкретних цілей. Ваша цивілізація, здавалося б, успішно переживе все, якщо ви не будете активно її знищувати. Суміш набраних вами культур є просто зміною одних бонусів на інші. При цьому абсолютно нема різниці, ким ви були в минулому, оскільки старі бонуси не переносяться і ніяк не розвиваються в новій культурі.

Якщо вам цікаво побачити мій повний досвід проходження HUMANKIND, це можна зробити на нашому YouTube-каналі. Чесне попередження: не дивіться на це та не грайте у стані сонливості 😉

Мінімальні системні вимоги:

Потребує 64-бітних процесора та операційної системи

ОС: Windows 7, 64-біт / Mac OS X 10.12 або новіші

Процесор: Intel i5 4th generation / AMD FX-8300 / Intel Core i7 2.7Ghz

Оперативна пам’ять: 8 GB

Відеокарта: NVIDIA GTX 770 / AMD R9 290 / AMD Radeon460 4GB / Intel(R) Iris(TM) Plus Graphics

DirectX: версії 11

Місце на диску: 25 GB доступного місця

2 comments on “HUMANKIND: загублені стратегічні можливості”

  1. Дуже прикро, що HUMANKIND такий. Схоже, Amplitude не вирішили багатьох проблем, які були в “Цивілізації”, хоч нібито і натякали, що це зроблять. А оця дурня, де будівлі і юніти створюються в одній черзі і безмежно довго (нерідко – століттями) – чи не основна причина, чому я так і не став шанувальником “Цивілки”.

    Вподобано 1 особа

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s