By Інтерактивна література – жанр, до якого я рідко звертаюся. Однак ігровий ландшафт цього року був би неповним без Life and Suffering of Sir Brante (“Життя і страждання сера Бранте”). Гра набрала настільки високі оцінки, що її стало складно ігнорувати.
Це історія про чоловіка, який народився у складні часи – незадовго до події, яка нагадує щось середнє між Французькою революцією та крахом Римської імперії. Сюжет гри кидає вас поміж безнайдіними спробами, з одного боку, добитися успіху в несправедливому становому суспільстві, а з іншого – змінити панівний лад.
Однак “Життя і страждання сера Бранте” виявляється значно більш сповненим нюансів, аніж може спершу здаватися. І це дуже круто. Це не чергова історія про браву революцію чи про погане-погане мракобісне середньовіччя. У цього світу є своя історія і складна система звичаїв. Між крайніми точками в основному конфлікті багато відтінків сірого: не всі артистократи снобливі мудаки, не всі церковники тримаютсья традицій і не всі прості люди такі прості, якими хочуть здаватися. Фінал протистояння між ними всіма тут має щонайменше півдюжини варіантів і саме гравець може вирішити, хто із них всіх виживе і виграє у боротьбі.
Складний вибір
По суті, ви читаєте книжку, сюжет якої має багато розгалужень. Ви проживаєте розділи життя головного героя, що складаються з багатьох ситуацій. Кожна ситуація представляє гравцю більший чи менший шматочок історії Бранте, а також змогу зробити більш або менш доленосний вибір.
Тут не йдеться про стандартні дилеми з очевидно хорошим і очевидно поганим варіантами. Більше того, це навіть не дилеми в стилі “Відьмака”, де у кожної альтернативи є свої плюси і мінуси. Як правило, вам доступна пара-трійка базових варіантів, і вони здебільшого усі поганенькі. Скажімо, ви стаєте свідком дивного ритуалу таємної спільноти, ви можете брати участь у ритуалі або не брати, обидві опції мало що дадуть. Однак, якщо бути хорошим оратором, учасників ритуалу можна переконати припинити його і розкаятися у своїх вчинках. Це підсилить ваш авторитет як серед інквізиторів, так і серед знаті. Кращі опції відкриваються завжди залежно від якостей, набутих героєм.
На відміну від звичайних рольових ігор, тут левова частка умінь здобуваються в дитинстві, підлітковому віці та в юності. Можна сказати, тут 40% гри йдуть на те, що у рольовках називають “створенням персонажа”. А в дорослому житті Бранте радше відточує вже набуте до того.
Ви наперед знаєте, яких показників потрібно досягти, щоби у кожній фазі життя Бранте добитися того чи іншого результату. Але це не означає, що правильні рішення легко розрахувати.
По-перше, на відміну від багатьох псевдо-рольовок, вибір доступних умінь тут накладає досить жорсткі обмеження. Іноді буває, що нестачу знання законодавства зрідка можна замінити талантом до маніпуляцій, але дуже часто – ні. І попрокачувати свої уміння на якихось другорядних квестах не вийде. Це водночас і правдоподібно, і змушує мінімаксити, вкладатися строго у “профільні” характеристики, ігноруючи альтернативні опції.
По-друге, які двері для вас відкриті, а які закриті, стає зрозуміло не одразу. І, як в реальному житті, часто проблема не в тому, що ви зробили щось неправильно, а в тому, що правильного зробили недостатньо. Кожне окреме рішення виглядає дуже по-різному, коли розглядати його саме по собі, і коли розглядати його в контексті умов певного результату. Скажімо, в ролі інквізитора я послідовно намагався підігрувати реформістам церкви, і в кожній окремій ситуації я здавався хорошим хлопцем, але мої дії зрештою позбавили людей страху перед інквізицією, і у відповідальний момент я уже просто не мав достатньо влади, щоби продовжити далі просувати інтереси реформістів.
“Вороги чоловікові домашні його”
Та якими б складними не здавалися проблеми багатостраждального пана Бранте на роботі, вдома на нього чекають значно жорсткіші випробування. Сестра і брати головного героя роблять одне одному і всім навколо нерви. Навіжений дід викидає дикі коники. Батько не має особливо сил усіх тримати на плаву, а мати часто просто не має права голосу. Буває, здається, що ти вже майже вийшов на якийсь прогрес у своїй професії, а потім вертаєшся в родинний дім – а там знову якась чергова міжусобиця, “мінуси” до всіх можливих характеристик, і ще пара хороших фіналів для родини уже очевидно відпадають.
Я би сказав, що це дико нечесно, якби не бачив такі історії в реальному житті. Я би сказав, що це геть безрадісно, якби гра не була по-своєму повчальною.
Епізоди з родиною – можливо, найбільш стратегічний елемент гри. Родинну лінію легко запороти, якщо не вибудовувати з рідними стосунків від самого початку. Насправді, усі члени родини Бранте є непоганими людьми, просто в силу обставин їм важко по-нормальному взаємодіяти одне з одним, тож вони проявляють свої найгірші сторони. Головному герою доводиться докладати зусиль, щоби тримати їх купи, а-ля Томас Шелбі із “Гострих картузів”.
Якщо грати уважно, родина з баласту перетвориться на міцний фундамент. Хоча, не факт, що після усіх зусиль, затрачених на рідню, у головного героя складеться необхідна комбінація для здійснення перевороту чи хоча би для порятунку власної шкури.
Про жИззь
Із дрібних неприємностей, за всю гру я побачив лише жменьку одруків і лише пару реплік, які, здавалося, були трохи не на своєму місці. Однак це зовсім не ті речі, які здатні зіпсувати враження від настільки напруженої та сповненої інтриг історії.
Головна ж проблема гри збігається з однією із її найсильніших сторін: “Життя і страждання сера Бранте” дуже схожа на справжнє життя і справжнє страждання.
Стиль написання справді книжний. Кожен вибір значущий, але і складний, і від цього часом не надто схожий на відпочинок. Скажімо, я сподівався перетворити родину Бранте на подобу Борджіа, маніпулювати цілою імперією задля власного великого зиску, розставити своїх недолугих родичів на ключові посади скрізь, але цього благословенного непотизму, м’яко кажучи, складно досягнути.
Моя дівчина, однак, виявилася значно кращим інтриганом за мене і після кількох спроб спромоглася забезпечити Бранте непогану позицію, подібну до тієї, яка була у Ніколо Макіавеллі. Щоправда, для цього довелося пожертвувати найкращим другом головного героя, а світ гри поринув у Темні віки.
Після безлічі ігор, в яких вдавалося все прокачати до максимуму і зібрати всі можливі нагороди, “Життя і страждання сера Бранте” – як холодний душ. Гра промовисто показує, що всього не встигнути і усіх не врятувати. І щоби досягти будь-чого, для початку було б корисно спершу вибрати, чого ви взагалі прагнете.
Для того, хто сумнівається, чи варто в це грати, на Steam є змога пройти перші два розділи (дитинство і підлітковий вік) безкоштовно. Цього цілком достатньо, щоб зрозуміти, чи вам подобається.
Ігровимір! 