By В дитинстві дорослі мені часто казали, що грати у відеоігри шкідливо. Мовляв не грай у відеоігри, бо потім не будеш відрізняти вигадку від реальності! Я виріс і опинився у світі “дорослих” людей, що не відрізняють брехні популістів від адекватних політичних програм. Більше того, майже усі вони кричать, що політичні програми не потрібні, “бо ніхто їх все одно не читає”. Я виріс і опинився у світі, де “дорослі” люди не дочитують до кінця заголовків, бо всі дуже спішать – спішать недочитати іще більше заголовків. Я опинився у світі, де більшість бездумно шерить фейкові новини, езотеричні мотивашки та рекламу тренінгів позитивного мислення. Щось мені підказує, що більшість цих людей ніколи не грали у GTA чи Portal.
В дитинстві мені часто казали, що грати у відеоігри шкідливо, бо можна зіпсувати зір! І може ті люди були праві, от тільки кератит і коньюнктивіт я “заробив” собі на напружених роботах в погано освітлених офісах, а спазм акомодації у мене трапився від виснажливого навчання у школі журналістики – тобто у ті періоди мого життя, коли на ігри у мене просто фізично не вистачало часу. Нє, я не жаліюся на долю, я просто наголошую на очевидній очевидності: пара годин за грою – це нікчемне навантаження порівняно з шістьома/вісьмома/десятьма/дванадцятьма годинами безперестанного читання/писання текстів у стресовій обстановці.
В дитинстві мені часто казали, що грати у відеоігри шкідливо, бо це марнування часу! Мовляв “от якби я не витратив усі ті години на ігри, то вивчив би п’ять мов, об’їздив би півсвіту і т. д”. Я виріс і опинився у світі “раціональних” людей, які не згаяли жодної дорогоцінної хвилини на Dark Souls, але цілі свої вечори і вихідні просирають за дегенеративними російськими серіалами і сумнівної якості реаліті-шоу чи (хто помолодше) цілодобово гортають соцмережі у депресивній петлі миттєвого задоволення від лайків за чергове (нікому насправді не потрібне) селфі.
В дитинстві мені неодноразово казали, що грати у відеоігри шкідливо, мовляв якщо забагато грати, можна відучитися спілкуватися з живими людьми! Я виріс і опинився у світі некомунікабельних людей, які, здається, насправді начисто позбавлені мінімальних натяків на ввічливість та емпатію. Кожен третій формулює свої думки в стилі “Дайте води, бо так їсти хочеться, що на городі в Києві дядько”. Люди не розуміють, що критика НЕ означає насрати людині в душу на рівному місці. Так само вони не думають, що тролінг не є дієвим способом переконання ідеологічних опонентів, а привселюдне приниження не є засобом мотивації працівників до роботи. І добре пам’ятаючи приклади конкретних неадекватів, яких зустрічав я, щось не пригадую, щоб вони взагалі хоч колись грали у відеоігри.
В дитинстві мені казали, що грати у відеоігри шкідливо, бо вони зроблять мене агресивним! Я виріс і опинився в “мирному і спокійному” світі, де п’яні чинуші переїжджають людей на своїх фалічно-компенсативних тачках, де щороку в Україні понад 100К звернень через домашнє насильство, де гопота катує, ґвалтує, вбиває і викрадає людей на Донбасі та в Криму. Напевно, всіх цих людей жорстокими зробила серія Neverwinter Nights.
Якщо відкинути сарказм, то відеоігри можна було б назвати справді найшкідливішим заняттям… якби не решта всього, що люди роблять зі своїми життями.
Ігровимір! 