By Bladed Fury – перша в моєму житті гра китайського розробника, яку я пройшов повністю. І це одна з дуже небагатьох китайських ігор на ПК, які я взагалі бачив. Не буде перебільшенням сказати, що я зіграв у Bladed Fury винятково задля мінімального уявлення, чим живе китайський виробник відеоігор і що він створює для решти світу.
Bladed Fury – це міфологічна версія історії принцеси Цзі. У період Чжаньґо (“епоха царств, що воюють”) її династію усуває від влади конкуруючий клан. Цзі убиває демона, який заволодів її батьком, але її батько внаслідок цього також гине, принцеса тікає з палацу, а її старшу сестру Шу ув’язнюють. Цзі шукає помсти і очищення власного імені.
Я грав у англомовну, тобто неоригінальну версію гри – я не знаю китайської, – і мені здалося, що багато окремих фраз перекладені радше буквально, ніж літературно. Через це сприйняття сюжету часом просідає, особливо коли на шляху героїні трапляється хтось, кого нібито вона знала раніше – легендарний генерал чи якась її давня подруга з (Раптово!) механічними руками. Складається враження, що принаймні частина цих героїв мала би бути відома гравцю з уроків історії Древнього Китаю, але в Україні ця історія не вивчається настільки глибоко.
На шляху головної героїні стоїть ціла низка могутніх суперників – здебільшого воїнів, одержимих демонами. І тут, звісно, важко буде хоча б мигцем не згадати Dark Souls, адже двобої з босами тут – це (так само, як в DS) трошки головоломка, а трошки вправа з вивчення рухів опонента шляхом проб і помилок. Так само, як в DS, більшість босів мають по 2-3 фази, і декого з них на останній фазі вбити справді складно. До речі, це саме той випадок, коли грати слід з геймпадом, на клавіатурі буде важче.
Майже кожен двобій запам’ятовується і відрізняється від решти. Ну і звісно, логічно, з убитих босів Цзі збирає душі, які відкривають їй спеціальні здібності – це неабияк полегшує подальші битви.
Однак поза цими двобоями гравцю особливо немає що робити. Є пару місць із нескладними головоломками, є локація із пастками, є рівні, у яких відносно багато “рядових” ворогів. Можна збирати досить некреативно “заховані” секрети. Але на тому все.
Перевага в тому, що гра не встигає набриднути – її можна пробігти за 3-5 годин. Однак на виході залишається враження зіжмаканої історії та далеко неповністю розкритого потенціалу в ігроладі. Після проходження основного сюжету відкриється можливість зіграти у “режимі випробування”: з обмеженими ресурсами пробігти усіх босів іще раз без відволікань на дослідження світу і слухання розповіді. Себто гра дозволяє ще раз посмакувати основну і найкращу страву у своєму меню. І це той випадок, коли випробування дійсно варте принаймні кількох спроб. Але, як на мене, було би набагато краще, якби гра просто була більша – мала більше рівнів, більше простору на кожному з них і, звісно, більше босів, спеціальних здібностей та доступних рухів.
Щодо рівнів – хоч вони і скромні у розмірах, однак і пейзажі, й інтер’єри у Bladed Fury намальовані феєрично і з душею. Вся гра виглядає ніби автентична древньокитайська картинка. Цей ефект руйнується хіба що анімешністю та гіперсексуалізацією жіночих персонажів.
В цілому як гра Bladed Fury навряд чи стане в один ряд із західними популярними двовимірними бойовиками, але ця гра варта вашої уваги принаймні через візуальний стиль та справді якісних босів. Якщо ви маєте геймпад і побачите Bladed Fury на розпродажі – не вагайтеся, купіть.
Мінімальні технічні вимоги:
Процесор: i3 Sandy Bridge Dual Core
Оперативна пам’ять: 4 GB RAM
ОС: Windows 7 SP1 64-bit
Відеокарта: NVIDIA GeForce GTX 660
Місце на жорсткому диску: 3 GB
Ігровимір! 