By Нашому клубному бложику вже цілий рік! Час летить. З якими саме іграми ми проводимо цей час нині – розповідають усі члени нашої команди. Спойлер: багато повернень до ігор ненових і часом відверто древніх, але причини цих повернень різні…
18 годин на проходження. 22 хвилини до Кінця.
Мене останнім часом захоплює Outer Wilds. І я хочу її пройти.
Outer Wilds спочатку вражає маленькою сонячною системою із надзвичайними планетами-стихійними лихами і космічним жахом. Це гра про стародавні цивілізації, їхні відчайдушні прагнення до відкриття і розуміння всесвіту.
Це гра у часовій петлі, у якій постійно розігрується космічній спектакль, якому байдужа ваша участь. Ви не можете його змінити, але з розумінням його таємниць і історії, ви зможете зробити дещо навіть краще.
До кінця всесвіту 20 хвилин. Померши, ви повернетеся у початок, зберігши лише знання. Саме знання дасть вам нечувану владу. Не читайте проходження. Не дивіться відео. Підіть і зіграйте. І ще раз. Досліджуйте. Сядьте на комету і пірніть у піщаний буревій… Час мені стулити пельку. Зробіть власні відкриття. Жодна гра не дозволить так глибоко це пережити.
Окрім уже звичного WoW, останнім часом у мене бажання перегравати ігри далекого дитинства, щоб поглянути на них більш “свідомим” поглядом. Серед останніх таких – Caesar 3, Pharaoh і Capitalism 2. З першими двома пов’язана вся історія моєї любові до стратегій у реальному часі, а третя є поки що найцікавішим економічним симулятором, який зустрічався на моєму шляху.
Очікувано, будувати міста за десяток-півтора років я навчилася ефективніше й ощадливіше, як і формувати війська та задовольняти потреби вищих за мене правителів. Абсолютно неочікувано було те, що “Капіталізм” розбив мої професійні амбіції вщент. Якщо колись давно я непогано пройшла всю кампанію підприємця будучи школяркою, то тепер, як магістр з економічних наук, я не можу навіть успішно справитися з туторіалом. А, здавалося б, ми базуємо економіку на “дорослій” раціональності та складних розрахунках.
Нині я переживаю специфічний період – намагаюся завершити недороблені раніше речі, адже вірю, що будь-яку справу (якщо вона не була остаточно провалена чи усвідомлено покинута) потрібно доводити до кінця. Коротше кажучи, списки квестів треба чистити. І ось, маю зізнатися, я досі не пройшов третього “Відьмака”, бо свого часу у мене згорів ноутбук, а збереження тоді ще не синхронізувалися у хмару. Потім починати з нуля просто не було коли. Але сьогодні я майже добив основну сюжетну лінію і готуюся до чудових доповнень Hearts of Stone та Blood and Wine.
Звісно, паралельно я досліджую набагато свіжіші ігри зовсім інакших жанрів, про які незабаром опублікую рецензії. Не забувайте заходити на “Ігровимір”!
Якби мене спитали: “Тортику, а у що б ти зіграв похмурим грудневим вечором, сидячи з келихом глінтвейну у кріслі-качалці перед каміном у оздобленій деревом і шкурами тварин кімнаті гірського готелю десь у Альпах?”, я б без жодного сумніву відповів: “у Age of Mythology”.
Ця класична стратегія з благородної сім’ї “Age of Empires” підкорила моє серце в момент свого виходу у 2002-му і так і не відпустила. Вона дивовижним чином поєднує спокій і хаос, а саме логічні системи розбудови бази, добування ресурсів, розвитку через нові епохи і технології з безумством, яке приносять міфічні юніти і масштабні “божественні сили”, здатні перевернути хід партії.
Що б не відбувалося в моєму житті, я раз за разом хоч на короткий час повертаюся сюди, у прекрасний світ античності і міфології.
Олег Мороз (гостьовий автор)
Щороку на місяць чи два я повертаюся до унікальної серії ігор про боротьбу з інопланетянами різних років та від різних авторів, але об’єднаних спільною ідеєю – «X-Com». UFO Defense, Terror From The Deep, Apocalypse, XCOM: Enemy Within, XCOM 2, UFO: Extraterrestrials, Xenonauts – всі ці ігри змушують тебе продумувати свої дії на 5, 10… 15 кроків вперед і відчувати себе генієм, коли твій хитрий план спрацював, або у розпачі дивитись, як гинуть твої бійці від твоїх помилок чи випадковості. Найкраще цій серії підходять слова Капітана Жан-Люк Пікара: «Можна не допустити помилок і все одно програти. Це не слабкість. Це життя».
Ігровимір! 