By Перша авторська гра Лукаса Поупа, “Papers, Please!” – один з найвагоміших аргументів на користь ігор як мистецтва і величезне натхнення для усіх гейм-дизайнерів. Нова гра Поупа в момент виходу одразу опинилася на перших шпальтах і в рейтингах найкращих ігор 2018 року. Чим же вона так вразила?
Хто такий Лукас Поуп?
Геймдизайнер, програміст і музикант. Один з найоригінальніших розробників. Справжній автор власних ігор.
Найвідоміша його гра – Papers, Please (в проекті “Князь Ігор” був огляд від нашої Оракула Даші) – досліджувала жах авторитарного суспільства крізь призму роботи і життя прикордонника. Її поява мотивувала масу розробників і дала зелене світло купі антиутопічних ігор, найвідоміші з яких Orwell та Beholder.
Що таке Обра Дінн?
Судно, на якому сталося дещо жахливе. Ви – страховий агент з магічним артефактом, що дозволяє відтворити останню мить життя трупа. На рівні концепції це достатньо проста гра, загадка Ейнштейна. З різноманітних уривків інформації ви маєте заповнити журнал, відтворюючи цілісну картину катастрофи. Хто ці люди? Хто на фото? Що і як з ними сталося? Хто винний? Про Обра Дін важко сказати достатньо і не зіпсувати враження, адже розуміння системи й усіх перипетій – основна частина задоволення.
Відсилка до часів ранніх адвенчур
Аудіовізуально гра виконана в унікальному стилі ретро, що відсилає до часів ранніх адвенчур і ретро комп’ютерів середини 80-х. Але це, звісно, лише стилізація, у 80-х цю гру реалізувати було б неможливо, як мінімум, через детальну 3D графіку і якісну музику. Це часи ігор, які не боялися ризикувати і не ставилися до гравців зверхньо, кидаючи їм подачки. Знаючи, що пошук відповіді на загадку – величезна частина задоволення, вони не давали очевидних підказок, не пропонували пропустити важку загадку, як це роблять багато ігор зараз.
Темний бік дизайну тих часів – логічні стрибки. Адже тоді розробники поганенько тестували власні ігри і часто могли побудувати пазл, рішення якого полягає у тонкій грі слів чи алюзії на жарт. Для них усе елементарно і смішно. А гравцям? Час стиснути зуби і перепробувати усе в грі, обклацати кожен піксель кожного екрану (так званий “піксель-хантінг”) та шукати абсолютно неочевидну правильну відповідь. Це прокляття знання у дії. На щастя, деякі з притомних видавців про це здогадувалися. І тому у одному пакунку з грою часто можна було знайти конче необхідні тексти проходження чи підказки.
Рішення одвічної проблеми детективів
Як адвенчура The Return of Obra Dinn, на диво, не містить логічних стрибків. Вона чесна. Вона підтримує версії у межах розумного. Якщо вам бракує інформації, ви просто недостатньо уважні чи несміливі у висновках. Ця гра не дасть вам розв’язати себе методом перебору, адже ваші здогадки підтверджуються і фіксуються тільки партіями по три правильних. А правильна здогадка і увага до голосів в одному місці акту може розкрити долі і мотиви людей наприкінці історії.
Сутність дизайну детективних адвенчур полягає у створенні цікавої історії і способів її розкриття. Цю історію треба вдало розкидати рівнями, зв’язати і змусити гравця попрацювати мізками, щоби її витягнути. Водночас, не забуваючи підігрівати інтерес до сюжету і забезпечуючи різноманіття/глибину ігроладу. До цього додайте необхідність побудувати і викликати в гравця моменти прозріння, не роблячи чесні загадки занадто складними чи легкими. Дати гравцю можливість почуватися розумним. А якщо ви забажаєте розповісти історію паралельно до розслідування, на вас чекає конфлікт сюжету та інтерактивності.
У детективних іграх переслідування злочинця часто є складовою сюжету, але жорстко фіксованою і неінтерактивною. І тому сюжет конфліктує з геймплеєм і перетворює його на “інтерактивне кіно”. Гравець не зможе відігравати детектива, адже буде безнадійно змагатися з сюжетом за контроль над розслідуванням. Знаючи це, Лукас Поуп елегантно повністю відкидає майже усі події історії у минуле, чим дає вам повний контроль над грою. У Obra Dinn ситуація вже сталася, усі жахи відбулися і ваша справа – облік. Так історія подій стає винагородою і частиною геймплею, яка не забирає у гравця контроль. Сюжет припиняє бути єдиним напрямом гри і стає вітром у вітрилах гравця.
Наприклад (абсолютно вигаданий), ви знайшли труп і перенеслися у його момент смерті. Ви бачите декілька людей на палубі, схоже, моряків, а за дверима капітанської каюти чуєте суперечку іспанця з капітаном. Іспанця ви впізнали за акцентом, а розмова була на рівних. Ви дивитеся в журнал з іменами і знаходите іспанця-офіцера, а потім знаходите його з капітаном на фото команди. Це замовник плавання, друга людина на кораблі і друг капітана. Тепер ви точно впізнаєте цю людину у масі сцен, за голосом чи обличчям. Найголовніше, здатність впізнати його розкриє вам розуміння решти переплетених з ним життів і мотивів. І методом виключення впізнати решту. Таким чином, геймплей відбувається у голові гравця.
Найкращі з сучасних детективних ігор, Her Story, Shivah, Detective Grimoire, The Sexy Brutale та, на диво, Cultist Simulator, роблять саме цей рух. Залишивши події в минулому і розкидавши їх хронологічно, вони дають гравцю інформацію та інструменти прояву власної інтерпретації подій, дозволяючи більшості геймплею ставатися в уяві гравця. Ігрова система надає вам інформацію і інструменти сприйняття і волевиявлення.
The Return of Obra Dinn виконує це з унікальним баченням та елегантним дизайном. На вас чекають прозріння і настільки насичена та абсурдна історія нещасть, що не снилася Лемоні Снікету чи Франсуа Перену. І, нетипово для усіх сучасних детективних ігор, ви відчуєте себе справжнім детективом.
МІНІМАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ:
Платформа: Windows 7 і пізніші
Процесор: 2 GHz Intel i5 або кращий
Оперативна пам’ять: 4 GB
Відеокарта: дискретна
Ігровимір! 