Oxenfree: Підліткова хорор-драма

Oxenfree починається як типовий молодіжний жахастик – групка підлітків зібралася розважитися вночі на острові неподалік тихоокеанського узбережжя. Однак уже незабаром історія переростає в сюрреалістичний трилер з добрячими домішками сімейної драми. У вас є шанс принаймні спробувати врятувати друзів Алекс – головної героїні.

Ігролад складається всього із трьох елементів:

1. розмови,
2. розвідування острова
3. розгадування головоломок.

Але найголовніше з цього – саме розмови.

Діалоги реального часу

Тутешні діалоги яскраво вирізняють гру з-поміж усіх інших. Розмови максимально наближені до життя: багато з них відбуваються на ходу, герої часом заговорюються і запинаються, часто перебивають одне одного, а вибір наступної репліки головної героїні відбувається повністю в реальному часі. Тобто у вас лише пару секунд, поки говорять інші, щоб обрати один з можливих варіантів відповіді. Якщо не встигнете, вважатиметься, що ви промовчали. Але не відповісти – це також цілком адекватна опція. Суто теоретично, ви можете мовчати хоч впродовж цілої гри. І ваші співрозмовники на це реагуватимуть. Зазвичай – здивуванням або роздратуванням, тому все ж таки цікавіше говорити.

Діалоги – це основний спосіб фрагментованої розповіді в Oxenfree. Якщо більшість ігор покладаються на “загублені документи” або монологічні розповіді ключових персонажів, то Oxenfree – це зона панування діалогів і полілогів. Правильно і вчасно задане запитання привідкриє вам завісу і ви дізнаєтеся крихту інформації про минуле головних героїв або про історію острова.

Через вибір репліки ви можете розвинути (чи навпаки – зіпсувати) взаємини з друзями Алекс – від цього залежать кілька сюжетних поворотів. Загалом прослідковується бінарність: з Алекс можна зробити чуйну подругу або такого собі проблемного підлітка. Особисто для мене бінарність майже завжди є ознакою спрощення. Однак завдяки тому, що багато розмов відбуваються за участі кількох персонажів, часом важко сказати, хто із них як і на що відреагує. Це й робить гру цікавою.

Герої, до слова, прописані неочікувано глибоко як для такого малого проекту. Алекс і її зведений брат Джонас мають за плечима свої трагедії і поступово відкривають їх одне одному. Рен – веселий, шалено балакучий і підірваний, таємно закоханий у інтровертну Нону. Клариса здається егоцентричною та хамовитою, але має на це причини. На початку гри вони всі видаються трошки чужими, як це і буває на вечірках із купою незнайомців. Але чим зловісніші речі відбуваються на острові, тим більше хочеться триматися за всіх цих персонажів.

Діалоги – головна фішка Oxenfree і водночас найбільше випробування. Досвідченому гравцю, звиклому до більш традиційних, сценічно поставлених діалогів, природно швидкий діалог може видатися незвичним. Також багатьох може відлякати, що офіційна версія гри доступна лише англійською. Проте загалом англійська в Oxenfree доволі розмовна, десь на рівні серіалу “Друзі”. Зрештою, складно зрозуміти буває лише тоді, коли говорить Рен – бо він говорить справді багато.

Острів проклятих

Острів Едварда, на якому відбуваються події, має багату історію: колись тут була військова база і школа радистів. Ще раніше тут було шахтарське поселення, а от останнім часом острів був цікавий лише поодиноким туристам і його єдиному постійному мешканцю – заможній старенькій бабці.

В пошуках своїх друзів Алекс доведеться пройти лісами і горами, які вражали би своєю мальовничістю, якби в них не коїлися надприродні аномалії. Загалом, розвідка місцевості в Oxenfree не становить майже ніяких труднощів, якщо ви тільки не захочете зібрати геть усі приховані радіочастоти.

Пошуки частот за допомогою приймача – це спосіб відкрити для себе багато дверей на острові та, знову ж таки, підняти ще один прихований шар сюжету. Під кінець чотиригодинної гри діставати радіо знову і знову трошки набридає, але до того моменту можна буде витерпіти будь-що, аби тільки дізнатися, чим закінчується це жахіття.

Щодо власне жахів. Ця гра не стільки намагається налякати гравця, скільки збентежити, створити атмосферу тривоги і неспокою. І найкраще з цим справляються епізоди, в яких деформується реальність. Картинка викривлюється. Алекс потрапляє чи-то в часову петлю, чи-то в альтернативну реальність, чи-то просто починає марити. Іноді цей ефект проходить майже миттєво, а іноді закрадається враження, що ці жахливі петлі ніколи не припиняться. І це моторошніше за будь-яке страховисько, яке будь-коли могли вигадати у будь-якій грі.

Епізоди з часовими петлями є важливим елементом філософії Oxenfree. І тут гра явно має посилання на “Інтерстеллар” Крістофера Нолана та “Кімнату 1408”, зняту за короткою оповіддю Стівена Кінга. Хто пройде Oxenfree двічі, побачить також ідеї, подібні до викладених у Bioschock Infinite. Повторне проходження не лише надасть вам змогу зіграти інакшу Алекс, але і відкриє додатковий альтернативний фінал. На цьому я замовкну, щоб уникнути конкретних спойлерів.

Oxenfree – невелика гра, але вона одна з тих, які після проходження ще тривалий час не покидатимуть вашу уяву і навіватимуть страху щоразу, коли у вашому радіоприймачі голоси втрачатимуть чіткість.

Мінімальні технічні вимоги:

Процесор: Intel Core i3 2.0 GHz
Оперативна пам’ять: 2 GB
ОС: Windows 7 64-bit, Mac OS X, Linux
Відеокарта: 1GB Shader Model 3.0 Compatible (DirectX 9.0c)