Персонажі Don’t Starve Together (DST)

Don’t Starve Together від Klei Entertainment або ж DST – багатокористувацька гра про виживання у химерному світі, повному загадок, магії і небезпек. Особливо небезпек.

Я вирішив написати серію гайдів по DST, оскільки не раз стикався з людьми, які не пройшли суворого вишколу одиночним Don’t Starve і взагалі погано уявляють собі, що тут робити. Але я це швидко виправлю – поїхали!

Все має свій початок і DST починається з вибору персонажів. Розглянемо тих, які найкраще підходять для новачків.

Для новачків

Вілсон (Wilson)

Вчений-винахідник, якого за сюжетом оригінального Don’t Starve затягнув у цей світ підступний Максвелл.

Ситість – 150;
Глузд – 200;
Здоров’я – 150.

“Стандартний” персонаж, як є. Нейтрально-хороший за всіма показниками. Не має мінусів, зате має плюс:
+ відрощує бороду:

Борода непогано захищає від холоду взимку, чим довша – тим краще. Можна поголитися, цей процес відновлює Глузд. Волосся, що лишається після гоління – достатньо рідкісний і цінний ресурс, з якого майструється один важливий артефакт з вкладки “Магія”. Всі читали “Гаррі Поттера” і пам’ятають, навіщо Волдеморт робив “горокракси”? От з цим волоссям ми можемо зробити такий собі горокракс для себе і команди.

Загалом, Вілсон простий, зрозумілий і приємний для гри.

Віллоу (Willow)

Миленька дівчинка-піромант. Любить свого іграшково ведмедика і щоб світ навколо палав.

Голод – 150;
Глузд – 120;
Здоров’я –  150.

Плюси:

+ має абсолютну невразливість до вогню. Наздоганяють вороги? Підпалюй ліс і тікай у нього! До того ж, Віллоу швидше за інших гасить предмети, що загоряються від вогню поруч, і не обпікається при цьому;

+ будь-яке паливо, яке чорнява дівчинка додає у вогнище, дасть на 50% більше до часу горіння. Приємна особливість, непомітна сила якої розкривається у довгій грі;

+ також наша піроманіячка відновлює Глузд (Sanity) біля відкритого вогню (чим більший вогонь – тим сильніше відновлення);

+ палючу спеку Віллоу переносить краще за інших – перегрів починається пізніше, а у стані перегріву Здоров’я падає не так стрімко;

+ Берні, плюшевий ведмедик і вірний друг. Його можна носити в руках, повільно “витрачаючи” ведмедика, що дає відчуття комфорту і гріє долоні. Якщо ж у Віллоу все дуже погано з Глуздом, вона може покласти Берні на підлогу і той в мить виросте до розмірів Халка, щоб відважно захищати її від Тіньових монстрів і більшості агресивно налаштованих істот:

З двома тисячами Здоров’я і атакою в 50 одиниць Берні – могутній захисник. А якщо його все ж здолають – ми просто підберемо і підшиємо нашого доброго друга;

+ на останок, Віллоу має свою Запальничку – покращений варіант Смолоскипа, на якому ще й можна смажити їжу.

Мінуси:
– 120 максимального Глузду – це достатньо відчутний удар;

– зимовий одяг захищає її від холоду помітно гірше, ніж інших. Запам’ятайте: якщо ваша Віллоу просить шубу з коалослона – це не забаганка. Їй правда необхідна шуба. Життєво необхідна. Бо при переохолодженні вона швидше за інших втрачає Здоров’я і навіть Глузд;

Віллоу – цікавий персонаж з тематичними властивостями. Вона ідеально справляється з подоланням таких страхів новачків у ДСТ, як “страх темряви” і “страх низького Глузду”. Також, вона набагато краще за інших переносить Літо, найважчий сезон в плані погоди.

 

Венді (Wendy)

Тендітна, депресивна дівчинка, що втратила свою сестру-близнючку і має чарівну Квітку на згадку про неї. Здавалося б, як таке печальне і невинне створіння може бути пов’язане з жертвоприношеннями?

Ситість – 150;
Глузд – 200;
Здоров’я – 150.

Плюси:
+ втрачає свідомість у сутінках і темряві повільніше за інших. Їй не страшно;

+ сестра Ебігейл, привид-захисник. Порівняно могутня і живуча (600 Здоров’я), до того ж має регенерацію. Може абсолютно спокійно “фармити” матеріали з бджолиних вуликів, павучих коконів, будь-яку дрібну і середню дичину.

Мінуси:
– проблеми з великою дичиною. Будь-який бос, пара-трійка біфало, декілька болотних “тентаклів”, загалом, міцні цілі, що завдають велику кількість пошкоджень – і наш привид гине (треба змиритися з фактом, що привид може загинути…);

– а без привида Венді слабка, оскільки власноруч б’є помітно гірше за інших;

– після загибелі Ебігейл потрібно десь 4 дні на відновлення, поки Квітка не розпустилася. А потім треба знайти, кого вбити над Квіткою і втратити 50 Глузду;

– складнощі у використанні. Іноді банально не виходить пробігти якусь небезпечну ділянку (наприклад, болотом чи галявиною, набитою осиними вуликами), щоб Ебігейл не відреагувала на загрозу: полетить розбиратися і загине в бою. Вміння приходить з практикою.

До речі, привид б’є всі цілі навколо нього по 10 одиниць пошкоджень вдень, 20 увечері і по 40 вночі. Враховуйте, якщо задумали серйозну битву.

Загалом, Венді – дуже приємний, в чомусь навіть затишний, самостійний персонаж. Я сам її дуже люблю і відіграв нею багато. Навіть Adventure Mode нею вперше пройшов.

Вольфганг (Wolfgang)

Цирковий атлет. Могутній, як Василь Вірастюк.

Ситість – 300;
Глузд – 200;
Здоров’я – 150-300.

Справжній чоловік. Від того, чи добре пообідав, залежить настрій самопочуття і сила удару. Якщо Вольфганг щойно від люблячої бабусі – б’є вдвічі сильніше, ніж стандартні персонажі, також має вдвічі більше максимального Здоров’я і навіть швидше бігає. Голодним б’ється слабкіше за Венді. Це – неповторна особливість, одночасно і жирнючий плюс, і солідний мінус (якщо продовольством ви не забезпечені).

Зовнішній вигляд змінюється залежно від рівня Ситості і є індикатором могутності:

Але є ще мінуси:
– боїться темряви трохи сильніше за інших (швидше втрачає Глузд у сутінках і вночі);

– швидше “голоднішає”. Тобто він залежить від їжі в принципі, так ще й до цього вимагає більше і частіше.

Вольфганг – могутній боєць. Без сумніву корисний для команди і прикольний для гравця. Персонаж для тих, хто хоче впевнено вказати місцевій флорі і фауні її місце у харчовому ланцюгу.

Зазвичай, аби гарантовано прогодувати велетня, в пару до нього беруть Вікерботтом, про яку ближче до кінця.

 

WX-78

Робот. Будь-хто з нас іноді мріє побути бездушною безжальною машиною.
Правда ж? Ні?… Це тільки я?

Ситість – 100-200;
Глузд – 100-300;
Здоров’я – 100-400.

Початкові показники дуже маленькі, але поглинаючи шестерні (Gears) він підвищує свої максимуми і поступово перетворюється на живого танка (400 Здоров’я – це не жартики). Для повного апгрейду знадобиться 15 штук, але це цілком реально в довгій грі.

Плюси:
+ споживає будь-яку їжу, як “свіжу” (тобто жовтої і червоної свіжості, як зелену), без штрафів і зменшення цінності;

+ унікальна механіка: якщо його вдарить блискавкою (а наш робот, до речі, для блискавок у пріоритеті по відношенню до всього, окрім Громовідводу), отримає тимчасовий ефект: х1,5 швидкості бігу, починає сяяти у темряві, не мерзне, разово виліковує 100 Здоров’я, але втрачає 33 Глузду. І триває таке щастя 1 день.

Мінуси:
– початкова слабкість;

– як механізм з металу і дротів під дощем отримує невеличку постійну шкоду. Як на мене, цей мінус взагалі несуттєвий, оскільки за всіх персонажів ми в будь-якому разі воліємо нівелювати дощ парасольками і відповідним одягом, що до того ж достатньо нескладно зробити.

Простий, кумедний персонаж з дуже серйозними бонусами і незначними недоліками.

 

На цьому персонажі для новачків закінчилися, далі йдуть складніші.

Вуді (Woodie)

Суворий канадський лісоруб з  “жахливим прокляттям”.

Ситість – 150;
Глузд – 120;
Здоров’я –  150.

Має таймер “деревного голоду”. Якщо не підтримувати його на високому рівні (буквальним поїданням деревини) і бездумно валити дерева – Вуді перетворюється на страхітливого Бобра-перевертня. Бобревертня. Бобровертня.

Бобровертень може валити дерева і “вигризати” руду, руйнує будівлі і добре б’ється з ворогами, але не може майструвати, збирати чи використовувати предмети. Кусає по 51 одиниці пошкоджень (як стандартний персонаж з шипастою палицею, це доволі багато), шкура має 80% захисту (як хороша броня), бачить вночі (Демон ночі не страшний). Також у Бобра достатньо тепле хутро, він повільніше промерзає взимку.

Однак, все розбивається об те, що у цій формі Вуді дуже швидко втрачає Глузд. Щоб знову стати людиною, потрібно відновити шкалу “деревного голоду”, а для цього Бобровертню треба жерти деревину і інші предмети.

Цінність різноманітних варіантів для відновлення “бобровості” наведена в таблиці:

Також, у повню Вуді перетворюється на Бобра за-замовчанням, тому необхідно слідкувати за Місячним циклом і вчасно опинятися біля лісових масивів.

…А ще в нього є достатньо маніячна жива сокира на ім’я Люсі, яка шепоче нам “Зрубай дерево! Зрубай! Ти ж хочеш, я знаю!”. Кумедна деталь: якщо викинути Люсі і почати рубати дерева іншою сокирою, та зразу ж перетвориться на Люсі. Нам від неї нікуди не втекти.

Висновок: Вуді – незвичний, своєрідний і неповторний. Його “бобровість” – і плюс, і мінус. Це невід’ємна властивість, унікальна механіка, яка або входить у звичку і з якою вам подобається грати, або ні.

 

Вес (Wes)

Печальний французький мім.

Голод – 113;
Глузд – 150;
Здоров’я –  113.

Він майструє повітряні кульки у формі звірів. Вони гарні і вибухають.

Вес – це зразу ні. Персонаж, який не вміє практично нічого і є цілеспрямовано вразливим.

Розробники створили Веса на прохання гравців, які хвалилися, що з їх досвідом гра у Don’t Starve стала занадто легкою. “Занадто легкою?” – спитали  Klei Entertainment і хитро примружилися – “Так зіграйте за Веса!”.

Якщо Віллоу слабка, але адекватна, Вес – це свідомий “Hard-mode” у і так не зовсім простій грі про виживання. Він просто робить вас слабшим і не приносить жодної користі для команди.

Ні. Не граю сам і вам не раджу, хіба що Ви ну дуже впевнені у власних силах.

Вігфрід (Wigfrid)

Валькірія. Точніше, акторка театру, що грає валькірію. Тим не менш, дуже войовнича.

Ситість – 120;
Глузд – 120;
Здоров’я –  200.

Плюси:
+ обожнює битися. Під час бою “вампіриться” від ворогів, тобто відновлює трохи Здоров’я і Глузду з кожним ударом;

+ вміє майструвати собі і друзям особливі Шолом і Спис, характеристики яких дуже хороші до деякої стадії гри;

+ з самого початку має при собі один Спис і один Шолом;

+ завдає х1,25 пошкоджень у порівнянні зі звичайними персонажами.

Схоже на перелік властивостей ідеального персонажа? Ех, якби ж то:

– Вігфрід є “карніворою”. Це як “анти-вегетаріанець”. Вона їсть ТІЛЬКИ м’ясо і страви на основі м’яса з казана. Тому дуже залежна від “кухні” і стилю гри. На відміну від інших персонажів, ви не можете за Вігфрід бігати світом 15 діб починаючи зі старту, підгодовуючись лише ягідками и зернятками. Вам дуже потрібна рання початкова база і казан. Постійна увага на м’ясо і на запас їжі, який ви берете з собою у кожну подорож.

– максимальні показники порізані. 120 Ситості і Глузду – не так багато. З її здібностями до відновлення –  в цілому, нормально, але “недостат” все одно відчувається.

Отже: Вігфрід – крута, я сам її дуже люблю і багато граю. Вона потребує швидких дій на початку і розуміння того, що робити далі. Не беріть її у іграх з новачками, оскільки швидше команда повинна підтримати Вігфрід на початковому етапі, коли та найвразливіша.

Як тільки вирішується гостре продовольче питання, Валькірія для команди і гравця за неї перетворюється в дуже комфортного воїна-коваля з особливостями в харчуванні. Широкі пізнання у кулінарії  будуть дуже доречними. Особисто я за Вігфрід люблю відігравати “командного кухаря”, готуючи для себе все, що необхідно, і паралельно для інших (що залишиться, хе-хе).

Веббер (Webber)

Ще один прекрасний приклад хворої геніальної фантазії розробників. Веббер – це дитина, яку з’їв один з павуків-чудовиськ, яких повно у світі гри. Але дитина не загинула, а жила і росла далі у павуці, аж поки не виросла (0_о).

Ситість – 175;
Глузд – 100;
Здоров’я –  175.

Він є чудовиськом. Тобто:

+ павуки приймають його за свого і не нападають;

+ може їсти “м’ясо монстра” без шкоди для Здоров’я чи Глузду;

– “цивілізовані” істоти (свині, зайці, єнотокоти) розпізнають у ньому загрозу і атакують;

+ також він відрощує борідку. Не таку круту, как у Вілсона, менш теплу. Якщо поголитися, отримаємо трохи Павутини;

+ вміє майструвати павучі кокони, саджати їх де завгодно, і покращувати;
+ може “вербувати” павуків. Якщо нагодувати павука будь-яким м’ясом, він і навколишні стануть вашими друзями, тобто будуть якийсь час слідувати за вами і битися за вас.

Звідси стиль гри:

1. знаходимо небезпечну місцину з рудою і десятками густо натиканих  павучих коконів (така є практично в кожному світі);
2. “вербуємо” кількох павуків м’ясом;
3. змушуємо їх напасти на інших павуків. Для цього є маленький трюк: треба атакувати “ціль”, але лише замахнутися на неї і зразу відбігти, не вдаривши;
4. “ваші” павуки нападають на чужого. Павуки навколо верещать і спішать на допомогу, вилазячи з коконів, оскільки зачепили їх братика;
5. павуки – далеко не найінтелектуальніші створіння. Для них будь-хто, хто вдарив павука поруч з ними – ворог. Тобто як нападник, так і “жертва”, яка дала здачі; а потім – той, хто встиг заступитися за жертву, а потім…
6. починається різанина в стилі “всі проти всіх” практично до останньої краплі крові;
7. в центрі бійні стоїть задоволений Веббер, якого ніхто не чіпає, тисне на клавішу “пробіл” і збирає лут: дуже корисна павутина, гланди для лікування і “м’ясо монстра”, яке ми спокійно їмо;
8. даємо коконам дні три на відновлення павуків, повторюємо.

Веббер – самобутній, самостійний персонаж. Також він чудово взаємодіє з іншими. Десь неподалік від спільної бази йому хочеться висадити шматок території павучими коконами і там розважатися. Безкінечна павутина і “м’ясо монстра” для команди.

Своєрідним, достатньо веселим варіантом є команда виключно з Вебберів. “Ми зробимо своє павуче царство з коконами і Королевами!”

Провал у всього-на-всього 100 максимальних одиниць Глузду “лікується” постійним носінням циліндра, який виготовляється з… павутини, а тому складнощів з його отриманням не повинно бути.

 

Вайнона (Winona)

Я і коняка, я і бик, я і баба, і мужик, а також живе відтворення американського плакату часів Другої світової.

Ситість – 150;
Глузд – 200;
Здоров’я – 150.

Вайнона на даний момент єдина, кого не було в оригінальному Don’t Starve, тобто її була розроблено виключно для DST. За історією, вона – сестра Чарлі (більш відомої як Демон Ночі).

Плюси:
+ майструє декілька цікавих винаходів:

• спеціальний артефакт, що нагадує легендарну “синю ізострічку” – дешевий предмет, яким можна підремонтувати одяг;
• прожектор, який рятує від Демона ночі невдах, що знаходяться неподалік і не мають іншого джерела світла;
• автоматичну катапульту, що відстрілює все вороже;
• два види генераторів, щоб утримувати вищеназвані агрегати в робочому стані;

+ не отримує шкоди від першого удару Демона ночі (лише від першого!);

+ як досвідчена робітниця, Вайнона  створює будь-які предмети швидше за інших, за пів-секунди. Оскільки в DST за довгу гру поступово виготовляються десятки чи навіть сотні речей – це корисно.

Мінуси:
– за швидкість створення предметів потрібно додатково платити Ситістю;

– якщо ж довести Вайнону до голодного стану – робота піде повільніше: ніхто не любить працювати на пустий шлунок.

Вайнона – хороший, корисний командний персонаж. Синя ізострічка завжди стане при нагоді, а з катапульт можна збудувати цілу “Лінію Маннергейма” для порівняно легкого вбивства босів і всього, що хоча б потенційно несе загрозу.

 

В кінці ми розглянемо персонажів, яких можна назвати якщо не важкими, то як мінімум більш вимогливими до гравця.

Ними може грати кожен, але щоб отримати максимальну користь, гравець повинен володіти достатніми знаннями про світ і свої можливості.

Вікерботтом (Wickerbottom)

Мила старенька бібліотекарка. І живе підтвердження вислову “Всі жінки – відьми!”.

Ситість – 150;
Глузд – 250;
Здоров’я –  150.

+ багато знає. Вікерботтом від початку володіє всіма рецептами Першої наукової машини. Якщо змайструвати і поставити Першу машину, їй відкриються предмети Другої (!). Тобто, її знання наче як на рівень глибші за інших;

+ з папіруса і різномантних ресурсів майструє (чи правильно буде “пише”?) магічні книги, які приносять різні ефекти:

    Birds of the World – викликає 20-30 пташок, що сідають навколо чарівника;
    Applied Horticulture – всі рослини і ферми навколо “виростуть” на одну стадію;
    On Tentacles – створює три тентаклі десь поруч з чаклуном;
    Sleepytime Stories – всі істоти впадають у сон;
    The End is Nigh – раптова поява 16 блискавок, що б’ють у все навколо.

Маніфестація магії витрачає 30-50 Глузду залежно від книги. Максимум у 250 одиниць дозволяє Вікерботтом чаклувати достатньо багато. Також не забувайте, що використовувати книги можуть і союзники.

Мінуси:
– не може спати в принципі.

– наша поважна дама любить тільки свіженьке. Отримує помітно серйозніші штрафи за обід “жовтої” чи “червоної” свіжості.

Загалом, неймовірної сили командний персонаж. Корисна в принципі завжди, особливо для Вольфганга (безкінечне джерело їжі) і WX-78 (безкінечне джерело блискавок). Також Робот з задоволенням з’їсть всю несвіжу їжу, яку так не любить Вікерботтом. А цікавих ідей для застосування магії книг – безліч, нові з’являються досі.

Максвелл (Maxwell)

Колишній фокусник, теперішній темний чаклун-чорнокнижник, який у сюжеті оригінального Don’t Starve затягнув нас в цей світ. Коли ж ми перемогли його на його власному полі – потрапив сюди ж як звичайна людина і став ігровим персонажем.

Ситість – 150;
Глузд – 250;
Здоров’я –  75.

Плюси:
+ на старті має деякі цінності: “Кодекс Умбра” і трохи Кошмарного палива (Nightmare fuel);

+ з Кодексу, Кошмарного палива і деяких ресурсів створює Тіньових клонів. У “меню” доступні Тіньові Лісоруб (сокира), Шахтер (кирка), Копач (лопата) і Воїн (спис). Це такі проекції Максвелла, які слідують за ним і допомагають у зборі ресурсів, або захищають його;

+ цей химерний світ є творінням Максвелла, тут для нього все рідне і зрозуміле. Тому він має постійну помітну регенерацію Глузду. Ця якість робить його дуже зручним для подорожей і проживання в печерах, також він залюбки чаклує з магічними книгами Вікерботтом. Можна подумати і знайти цій властивості різні цікаві застосування. Наприклад,  Максвелл з задоволенням з’їсть сині гриби сирими, оскільки вони відновлюють Здоров’я, а на шкоду до Глузду нам все одно;

Мінуси:
– 75 одиниць максимального Здоров’я. Не бийтеся без броні ніколи. Інакше навіть не помітите, як загинули. Розберіть всі можливі методи лікування;

– створення Тіньових клонів “ріже” максимальне число Глузду. Потрібно знати межу;

– Тіньові Воїни (спис) не те щоб хороші бійці.  Будь-яка серйозна загроза їх дезінтегрує. Працюйте з Лопатою, Киркою і Сокирою;

– взагалі взаємодія з Кошмарним паливом вимагає знань, як добувається цей ресурс, на що іще він потрібен. Це не прямий мінус, просто потрібен деякий досвід.

Максвелл – неповторний, неймовірно цікавий і дуже корисний. Якщо поставити за мету – можна легко навчитися всім його тонкощам і особливостям. Як персонаж він пекельно хороший.

На цьому все.

Цікава особливість: імена всіх персонажів починаються на “W”, окрім Максвелла, ім’я якого починаєтся на “M”, що є немов би перевернутим варіантом тієї ж букви. Зроблено було так, аби підкреслити, що він – антагоніст гри (у всякому випадку в минулому).

Огляд персонажів ДСТ завершено. Успішного виживання і Не Голодуйте!
З задоволенням відповім на всі Ваші питання.

Don’t Starve Together в онлайн-магазині Steam.

Оригінальна версія цього тексту була опублікована на особистому блозі iTorte.