Republic: The Revolution (REpost)

Політичні симулятори – це рідкісний і недооцінений жанр відеоігор. Часом вони являють собою дуже влучні моделі того, як робиться політика, і потенційно можуть бути не менш захопливими за звичайні стратегії. Сьогодні і в подальшому я розповідатиму про політику в іграх.

Даний текст відкриває також нашу рубрику REpost – це вдосконалені версії старіших матеріалів наших авторів. Їх ви могли читати на наших блогах або на сайтах, для яких ми дописували. Тут ми збираємо найкраще зі створеного колись, але йдемо на крок далі і актуалізуємо тексти для вашого задоволення.

Події Republic: The Revolution (“Республіка: Революція”) відбуваються у вигаданій країні Новістранія, що раніше була республікою СРСР. Її розташування на світовій карті лишається загадкою: з деяких текстів у грі (та гірських краєвидів) складається враження, що Новістранія розташована десь на Північному Кавказі, фонова карта в заставках більше натякає на Калінінградську область, а дивакуватий суржик персонажів особисто мені звучить якось по-балканськи.

Головний герой – син подружжя дисидентів, яких КДБ-істи в далеких 1970-их навіки вивезли кудись в чорній машині. Єдиною метою нашого героя відтоді стала помста. Час ішов і СРСР розвалився, а Василь Карасьов (офіцер КДБ, який убив батьків головного героя) став президентом Новістранії.

Свободу Новістранії!

Гра починається з коротенького тесту, відповіді на питання якого визначать ідеологію та характеристики головного героя. Для мене стало відкриттям, що початковий тест мене визначив як неоліберала (“cut taxes, privatize everything”), а під кінець гри я перетворився на революціонера з популістським присмаком (“justice for the people”).

Ідеологій у грі три і вся ігрова механіка на них будується: Сила, Вплив, Багатство. Усі герої, їхні дії, ресурси, партії та райони міст у грі сповідують одну з цих ідеологій. Сила популярна серед робітничого класу, злочинців та силових структур, поширена у бідних районах. Вплив – світогляд середнього класу (який не відбувся), в даному разі – академіків, церкви та політичних діячів. Багатству поклоняються знаменитості, бізнес та медіа.

Три ідеології працюють як “камінь-папір-ножиці”: силовики тиснуть інтелектуалів, інтелектуали випрошують грошей у багатіїв, багатії купують силовиків. Скажімо, опитування населення підвищить вашу популярність у кварталах, де живе інтелігенція (інтелігентам тільки дай потриндіти), а в робочих районах поквартирні обходи швидше роздратують людей.

В “Республіці: Революції” ви не управляєте героєм безпосередньо, а лише виставляєте заплановані акції на таймлайн в органайзері для себе та своїх однопартійців. Кожен день складається із трьох фаз, під час кожної ваші підопічні можуть провести по одній акції.

Може здатися, що це нудна іграшка, але по-перше, фази минають дуже швидко, а під час кожної акції вам є що налаштувати в режимі реального часу. Наприклад, вказати на конкретний об’єкт, де треба провести розвідку, або наказати повісити комуністичні плакати замість тих, що обіцяють вільний ринок. І паралельно треба одразу планувати акції на подальші дні!

Суть гри зводиться до того, щоби отримати якомога більшу підтримку населення в кожному районі кожного з трьох міст (провінційного Єкатерининська, індустріального Пугачова та столиці – Березіни). За це ви боретеся не самостійно, а з допомогою діячів, яких ви можете винайняти, вмовити або навіть шантажувати, щоб вони вступили до вашої партії. Інші партії також борються за свого виборця (навіть попри те, що формально всі вони поза законом у Новістранії). Вони будуть зливати на вас бруд в газетах та навіть переманювати ваших людей, якщо ви дасте їм нагоду.

Ідея і практика

“Республіка: Революція” поставить перед гравцем чимало моральних дилем, і всі вони непрості. У гри є кілька варіантів закінчення – від мирної передачі влади у ваші руки на тлі повного фінансового краху Новістранії до революції, під час якої Карасьова роздеруть на шмаття розлючені люди. Гра чудово демонструє складний механізм формування ідеологій: вона залежить від того, які акції ви будете проводити, а набір доступних акцій залежить від того, яких діячів оберете собі у поміч (радикальних однодумців чи різношерстих професіоналів) і які ресурси будуть у вас під рукою. Стартові ж ресурси залежать від того, до якого класу ви потрапите внаслідок відповідей на тест. Тобто ідеологія – це не теорія, а практика.

Якщо у цієї гри є абсолютно сильна сторона, то це атмосфера. Оркестровий саундтрек вражає “автентичними” мотивами, майже клезмерськими скрипковими партіями і брехливим оперним пафосом в “кращих” традиціях партійної номенклатури.

Не знаю, як це можливо, але датчани та британці, які клепали “Республіку: Революцію”, змогли виразити саму суть середини 90-их (і великою мірою, сучасності) на пострадянському просторі. Коментарі перехожих в стилі “моя хата скраю”, описи майже убитих карет швидкої допомоги, дорогущі апартаменти поруч із бетонними коробками для скотини, лицемірні церковники, корумповані менти, військові і депутати міськрад, опозиціонери, яких кидають у в’язницю, політичні зради через якісь дитячі амбіції, міжнародна спільнота, яка нібито не бачить кричущих порушень прав людини – все це тут є, і все воно викликає щирі емоції. Після цієї гри я просто плакав, бо в Новістранії дуже чітко прослідковувалася Україна і її мені було справді шкода – настільки ретельно вивірені у грі деталі пострадянської реальності.

Гра, що випередила свій час

Стати хітом цій грі завадили кілька речей. Найбільше – те, що вона занадто випередила свій час. 2003-го року, коли вона вийшла, тема пострадянського простору на тлі війни з тероризмом на Близькому Сході була малоцікавою. Мало хто тоді задумувався про російських олігархів та українську корупцію. Гра була би явно успішнішою, якби вона вийшла сьогодні.

Іншою проблемою гри є трошки занадто експериментальний підхід до ігроладу. Деякі механіки залишилися навіть для мене незрозумілими. Скажімо, я дуже довго розбирався із тим, як проводити переговори, а вже ближче до кінця гри так і не зрозумів, як проводити замовні убивства.

Помітно також, що розробники “Республіки: Революції” багато чого викинули з фінальної версії гри. Планувалося, що буде більше міст і більше ідеологій, які більш розмаїто зображатимуть постсовкове суспільство. Культурна столиця країни, місто Паласовка, згадується кілька разів, а на карті в заставці виглядає не меншим за індустріальний Пугачов, проте в Паласовку ми не їдемо, а це міг би бути ще один цікавий виток на шляху до влади.

Ну і попри те, що іграшка час від часу пропонує вам вибір шляху, все одно це нерідко просто рух від точки А в точку Б і від нас залежить лише, чи рухатися центральною вулицею, чи задвірками. Наприклад, у Пугачові можна розвивати свою партію як бізнес, мафію або благодійну організацію, але це дуже мало впливає на ваші можливості після прибуття до столиці. Більшість рішень визначають лише те, якого ресурсу у вас буде більше – багатства, сили чи впливу.

---

“Республіка: Революція” – практично унікальна в своєму форматі гра з потужною атмосферою провальної пострадянської країни. На жаль, ця нестандартність, технічні недопрацювання та історична невчасність не дозволили їй стати популярною серед широких мас. Я дуже сподіваюся, що до цієї гри колись випустять продовження, тим паче, що тем для нових, не менш депресивних іграшок у нашій частині світу стає дедалі більше.

Оригінальна версія цього тексту була опублікована на моєму особистому блозі “Дамітріанство“.